Давненько не читав такої цікавої статті про людський капітал. Основна думка автора така "Любі технології, дані, інформація без людей нічого не варті". Я з нею згідний повністю. Я не буду повторювати цей банальний факт, що в Україні людський капітал наразі не ціниться, так якби мав цінитися. Хоча зміни на краще видно буквально щомісяця. Також цілком підтримую наступне твердження автора : "Кроме того, мы должны избавиться от мифа, что точна лишь стандартная финансовая информация. Практикуя в течение пятисот лет двойную бухгалтерию, мы начали верить, что числа в финансовых отчетах — истина. На самом деле все обстоит иначе. Они являются фактами, но редко — истиной. Ею являются только деньги. Все прочие цифры — комбинация надежд, соглашений и ожиданий ...". Як бачимо з статті син Жака, вивчав нову програму для касових апаратів, так ніби він працює не в США, а в Жмеринці. Тобто звідси висновок, що реальність яку нам створили мас-медіа про "рай в розвинутих країнах" сильно, відрізняється від справжньої реальності. Ну і звичайно заставити людей ділитися інформацією, а особливо своїми знаннями з іншими людьми складно. Ще занадто "хамуватий" світ.