Вкладайте гроші у свої мізки!
Вів, 28/10/2008 - 16:59
Усі сімейні посиденьки з чаєм, дружні пікніки, блоги та обговорення на форумах, а також телесюжети та статті переповнені розмовами про те, куди вкласти гроші. Долар купувати уже пізно? А що робити із заощадженнями? У якій валюті їх зберігати? Куди вкладати? Під подушку? В сейф? На депозит? В нове авто? В землю чи нерухомість за зниженими цінами? А, можливо, вкласти «кровні» у франчайзинг або встановити кавові автомати?
В мене постійно крутиться відповідь: «Вкладайте гроші у свої мізки». Адже якщо мізки розвинені добре, то і на вищенаведені запитання відповіді знайдуться швидко.
Початок 90-х... Пам’ятаю, коли у свої тінейджерські роки, я дуже хотіла робити власний невеликий внесок у сімейний бюджет, який починав «тріскати по швах», мама мені сказала: «Вчися, дитинко, адже потім, час та зусилля, вкладені у власний розвиток, окупляться сторицею і дадуть тобі можливість не просто робити власний внесок у сімейний бюджет, але і формувати його». Незважаючи на внутрішнє бажання бути фінансово корисною, я її послухалась. Потім остання сімейна «штука баксів» (єдина та безцінна – скільки вона тоді вартувала!) була вкладена у мій двосторонній квиток в Америку на навчання. Друзі казали: «Навіщо витрачати такі гроші на те, щоб відправити дитину навчатися... купи їй краще бананів», проте мама їх не послухалась. В результаті, через рік я повернулася з чудовим знанням англійської мови, поглибленим розумінням людських взаємостосунків (адже вижити в прийомній родині було зовсім непросто) и зарядом енергії рухатися далі!
Це достатньо скромне капіталовкладення дозволяло мені в майбутньому бути дуже конкурентноздатною і перевершувати своїх одноліток у справах академічних та кар’єрних, рухатися далі та встати на ноги, не кажучи вже про те, що ту «штуку» я вже повернула не один раз.
Дивлячись на випускників наших відкритих програм та програм МВА, я бачу, як багато із них кардинально змінили своє життя, кар’єру і у рази збільшили свої доходи завдяки вчасно інвестованому капіталу у свою освіту. Адже хороші програми навчання: чи в менеджменті, чи в інших сферах, дають не лише професійні знання та навики, але і розвивають емоційний капітал людини; розкривають нові горизонти і внутрішні ресурси для поступу.
З часом, як хороший коньяк, отримані знання, навики та досвід, стають більш цінними та необхідними. Вкладений у мізки капітал не зменшується під впливом інфляції, не підпадає під державне регулювання, і ніколи не буде оподатковуватися. В решті-решт, він завжди з собою, і його переміщення через кордони та країни не потребує додаткових витрат. А головне, в якій би кризі не опинився світ, - Ваші мізки дозволять Вам вистояти і виплисти на поверхню тоді, коли корабель світової економіки, чи економіки країни, іде на дно.
щоб надіслати повідомлення про неї адміністрації сайту.
Да, полностью, согласен с Анастасией про постоянное самов развитие. Однако приходит момент, когда необходимо искать баланс между вложениями в собственное развитие и бизнес, который мог бы приносить деньги. Так, что возможно сейчас люди начали волноваться больше, как же их не потерять-то эти кровно заработанные после того, как уже вложили в собственное развитие.
Необходимо всем заниматься самовоспитанием и усовершенствованием.
Для этого много инвестиций не надо. Нужно старание и желание!!!
ну это смотря как заняться то этим самовоспитанием и саморазвитием :).
Но честно, не верится мне, что сейчас люди кинуться посещать курсы и искать МВА образование. Возможно не с точки зрения логики, а с точки зрения психологии.
Комісаре, а Ви уявіть - Ви сидите вдома,запросили друзів в гості... і раптом все замело снігом так, що ніхто нікуди не може вийти. У Вас є вдома, що їсти, але Ви більше нічого не можете робити - просто чекати, коли зійде сніг. Звісно, можна спробувати вибратися, однак відкривши вікно чи двері є небезпека, що квартиру завалить снігом...
І що Вам залишається? - виходити не можна, їсти вдома є що, ... рано чи пізно Ви почнете читати книжку, потмі ще одну... (можна дивитися телевізор, чи складати пасьянс на комп'ютері, але, думаю, це заняття набридне уже наступного дня)
Взагалі, криза (як я уже писав - http://www.innovations.com.ua/uk/blog/2008/october/471) - це можливість трішки зупинитися, "скинути швидкість", подумати, повчитися, поаналізувати, відвідати "бібліотеку роздумів"...
Так ведь я не против, просто мой мессадж в том, что я не верю, что люди начнут первоочередным во время кризиса искать пути куда поехать учиться и вложить свои оставшиеся деньги на учебу.
А про самообучение - я всеми руками и ногами за! Особенно в лютые морозы :) лучше, чем заканчивать очередную миссию Героев Магии и меча :)
:) про Героїв - це було класно сказано!
А щодо грошей та їх витрачання під час кризи - я не кажу, що потрібно за останні "кровні" поступати на МВА. Я маю на увазі, що під час кризи (візьмемо, для прикладу, велику компанії, у якої є фінансовий запас, проте її ділова активність частково призупинилася через кризові віяння на ринку) компанії трошки "зменшують оберти" ,діяльність стає менш інтенсивною, грошей трохи є, так чому б, час, який вивільнився, не витратити на навчанян та роздуми про майбутні проекти чи розвиток організації?
тому що жодна компанія не знає, коли ця криза закінчиться і скільки необхідно мати грошей на рахунках для того, щоб протриматись на плаву місяць, два, півроку а то і більше. Це про сучасну Україну, можливо про інші країни - ваш підхід є абсолютно виправданим.
Ну а візьмемо сімейний бюджет. Навіть якщо є запас грошей, то через те, що криза може затягнутись, то я краще притримаю їх зараз на всяк випадок - тому що не знаю, чи буде завтра працювати моя компанія, чи отримаю я зарплатню, чи не піднімуться ціни за оренду квартири і т.д. Це життя, а не теорія!
вам таки вдалось перевести мене на українську :) дякую, це вже прогрес і шлях до самовдосконалення :)
Щодо сімейного бюджету - якщо ви професіонал, то попит на вас з історони компаній буде завжди, навіть у період кризи (як би прагматично це не звучало!) (до речі, погляньте результати круглого столу щодо Лояльності персоналу в період кризи - http://www.innovations.com.ua/uk/articles/4/20/457 - жоден із HR-ів і словом не обмовився про те, що першочергово - компанія скорочуватиме персонал...)
Щодо компаній - я не мав на увазі, щоїм потрібно буде просто "жевріти" та проїдати запаси фінансів, які лежать у скринях. Мова іде про те, що фінансові потоки будуть надходити в компанію, проте вони будуть не настільки велкимим, щоб можна було думати про нові корпоративні вечірки на Кубі ,однак їх вистачатиме для повноцінного функціонування компанії та персоналу!
И все же Александр, я поддерживаю Комиссара. Можно оптимистично относится ко всему. Но когда сталкиваешься с неожиданными расходами, и с тем, что раньше постоянные затраты (квартира, кредит, питание) было например 1000 у.е., то теперь, эта сумма увеличивается до 1500. Это то, с чем мы столкнулись.А кроме постоянных есть еще и переменные, которые возникают иногда больше иногда меньше.
Мне кажется, это ненужный спор. У всех разные ситуации, кого-то задело больше, кого-то меньше, кто-то более устойчивый и подготовленный. Все слишком индивидуально.
Рада за ваш оптимизм!
Колеги, питання неоднозначне. Є реальні приклади, коли компанія звільняє багато людей, одночасно збільшуючи витрати на розвиток менеджменту. А один мій знайомий менеджер зараз активно вкладає кошти у професійний розвиток, тому що вважає, що мізки - це все, що у нього є. І мені важко з ним не погодитися.
Кожному потрібно вирішувати це питання. Криза - це як загроза, так і можливість. Хтось її боїться, а хтось на ній закладає фундамент майбутніх успіхів. :)
Звісно, що все є відносно та по-різному стосується різних людей та ситуацій. Однак, що не кажіть, а "знання девальвують найбільш повільно", як сказав Михайло Колісник.
.....Якщо тобі вистачить коштів на це знання. Хтось має достатньо заощаджень для отримання якісних знань, а хтось, у найкращому випадку, має депозит, який не може зняти. :)
Я з Вами погоджуюся, що зараз потрібно вкладати у знання. Навіть тому, що зараз наш час реально коштує трохи дешевше, ніж у період Піку економіки. Головне зараз:
Романе, а ви дійсно вважаєте, що знання потрібно "одразу ж використати"? А хіба це проблема, якщо ти знання отримаєш, однак використаєш їх через півроку?
Під час кризи - це дороге задоволення.
Також хочу добавити коментар про неоднозначність данного ствердження. Поясню чому: саме в той же період про який пише Анастасія, я поступила абсолютно так, як її мама: в період кризи, коли великий концерн, в якому я працювала фактично за місяць був паралізований і заробітна плата не виплачувалась мені особисто шість місяців і при цьому ми ходили на роботу, а гроші добувались якимись титанічними зусиллями, поїздками до Польщі, розпродуванням особистих речей аби дати освіту і вкласти в "мізки" своїй дитині, ця дитина після прекрасного ліцею та університету була відправлена точно за ту ж таки штуку(притому частина була позичена) у Францію. Рівно через два тижні, повернувшись додому з роботи, я взнала що виявляється вираз "волосы дыбом" це не образний вислів, а фізіологія: син був дома - "гроші закінчились, поїхав додому"...Так що тут залежить від людини.І не дивлячись на всі "вкладання" в ті ж конкретні мізки, на жаль вони не стали іншими. Мабуть, у кожних "мізків" є свій "потолок".
Друге - для багатьох людей думати про своє майбутнє і фінансовий стан є абсолютно законною потребою. Це - потреба в безпеці. Навіть по Маслоу вона здається вказана в головних, і тут нічого нема дивного, що людей хвилює в чому зберігати гроші. "До того, хто не думає про чорний день, він приходить значно швидше" - сказав хтось з відомих.. А батенька Крилов сказав поетичніше: "Ти все пела, это дело, так поди же попляши". І тут вкладай в мізки, не вкладай, якщо я зараз у день отримую більш 20 резюме прекрасних спеціалістів на вакансію менеджера з продажу ... техніки, на яку ще 7 місяців назад я отримувала два резюме в тиждень, і то мабуть з автоматичної розсилки.... Читаю зараз ці останні резюме, мені цю молодь сердечно жалко - як я розумію, їх вже скоротили.Тобто, вони підрізані в польоті, тепер, на жаль, "на всіх не хватить...". А в цей час, як реагують державні мужі на кризу і чим вони взагалі зайняті, ми бачимо кожен день по телевізору і читаємо в пресі та Інтернеті.(Відкриваю meta.ua : **** заявляє, що ** не протягне до літа. Як ви думаєте, це хто, про кого і головне КОМУ заявляє?). Дуже мені нагадало це Павла Глобу. Він також любив заявляти такі речі, тільки не бачила щоб збувалось. Здається мені, що терпіння у ** може закінчитись І тоді *** не дотягне до літа.Бо ** якраз здібна до швидких рішень і кадрових дій.
Тому вважаю за доцільне зараз вкладати в мізки молоді якісь антистресові вміння, релакси, способи борьби зі страхами, невпевненістю в завтрашньому дні, створення якихось груп соціальної підтримки, можливо через інформацію про земляцтва. А, відповідно, земляцтвам створювати якісь способи і можливості для підтримки іногородньої молоді.
Мене також хвилює криза на ринку праці, яка вже почалася, тому що я вже через це проходила як спеціаліст два рази.Так вийшло. І скажу чесно, той період мого життя я згадую зі страхом і повторення не бажаю нікому. Не дивлячись на всі титанічні зусилля і "систематичне вкладування в мізки", тоді знайти роботу за спеціальністю не вдалося дуже довго. Проте не будемо про печальне.
Будемо надіятись на хороше.Спасибі автору за оптимізм!