Ви клієнтоорієнтовані, не смішіть...
Чет, 25/03/2010 - 17:40
Так вже сталось, що моя робота вимагає активного спілкування і ведення переговорів з багатьма українськими компаніями. Деякі з них - міжнародні гіганти, а деякі - локальні.
Якщо ви заходите в нову компанію, то, як правило, починаєте шукати контакти у вкладці "Контакти" на сайті тієї чи іншої компанії. І якщо клікнете і виявите список контактів, який складатиметься з телефонних номерів та декількох емейлів, вважайте, що вам пощастило, оскільки можливо й зможете достукатись до бажаного співрозмовника. Але якщо Ви побачите електронну адресу, типу "info@...." і поле, щоб відправити миттєве повідомлення, вважайте, що все це даремно.
Ооо! Хочу згадати про особливо "сучасні" компанії, які у розділі контакти вказують тільки адресу офісу. Вау! Ніяких емейлів. Інтернет-революція ще не зачіпила їх, мабуть.Тоді дивує, як у таких компаній взагалі є сайт.
Мені дивно, коли великі компанії стверджують про свою відкритість і позиціонують себе як клієнтоорієнтовану компанію, але ховаються за емейлом "info@....". Для експеременту, я заповнила 10 онлайн анкет з метою відправки запитів чи питань певним компаніям. Жодна не відповіла! Хто мене почув? Ніхто. Тоді навіщо створювати такі онлайн-повідомлення?
ок, ну не склалось з тими миттєвими емейлами. Тоді напишу листа на "info@....", можливо хоч його прочитають... Жартуєте? Глухо. Тоді як компанія може називати себе клієнтоорієнтованою і відкритою, якщо вона не чує ні споживача, ні потенційного партнера. Є ідеї?
щоб надіслати повідомлення про неї адміністрації сайту.
Я думаю, такі речі можна сміливо віднести до списку "аномальних особливостей" українського бізнес-середовища.
А для чого Ви тій чи іншій компанії? У неї ж уже є тисяча клієнтів..:)
Можливо я людина, яка принесе їй наступну тисячу клієнтів.
У нас в компании раз в неделю пересматривают корпоративный ящик. Вполне нормально, потому что все понимают - если есть что-то срочное, тогда надо связываться персонально.
Надо, то - надо, але як це зробити, якщо контактів немає...!
На то и нужны менеджеры, чтобы уметь организовать коммуникацию.
Клієнтоорієнтованим бути модно ? Чудово - ми клієнтоорієнтована компанія !!!
Що іще модно ? Ми і це також !!!
Якщо не змогла людина отримати відповідь на електронній лист - це її проблеми... може недавно зі шкільної парти і не навчилась той клятий лист правильно писати, не ту кнопочку натисла, браузер глюкнув, мало що...
Або можливо (ймовірність звичайно ж близька до нуля , але ...) у нашій суперклієнтоорієнтованій компанії якийсь співробітник, що читає пошту з ранку ще не встиг настроїтись на клієнтоорієнтованість, а може й встиг та поштовий сервер глюкнув, чи браузер, чи не на ту кнопку натиснув .....
Врешті кому повірить пересічний споживач пересічних послуг - тендітній дівчинці, яка має свою скромну думку чи здоровенній рекламі на стовпах та телевізорі " Національна компнія Василь Пупкін і партнери ЛТД" - суперкілєнтоорієнтована!"
Ми живемо у країні, в час, коли логічні аргументи нічого не варті, коли всяка істина завтра може бути вивернута у брехню і навпаки безкаранно (ні законом, який не дієвий, ні ринком, якого немає). Це дуже зручно для тих, хто бізнесом набиває свій карман капіталом, а маленькі й тендітні пересічні - кому вони потрібні ... вчора їх було 50 мільйонів - сьогодні 46, закінчаться свої - завезуть китайских , дешевших і більш лояльних ...
"Село неначе погоріло, неначе люди подуріли -
самі на панщину ідуть і діточок своїх ведуть..."
Оптимістично...:(
Розумію , колега - краще бути оптимістом аніж песимістом, це більш модно і більш конструктивно ...
Але виключно лише оптимістична інформація - це як страва без солі й гірких приправ. Рано чи пізно або просто знудить, або просто вже не надихатиме.
Як говорив герой "Іронії долі" -я лікар, моя професія вимагає робити людям боляче, щоб їм було краще потім. Я - клітина суспільства - нервова клітина організма і коли вічуваю гіркоту або сіль - кажу про це, це моя громадянська функція ...
На жаль не бачу можливості змінити щось глобально, але може мої слова попадуть на очі тому, хто зможе. Я хочу бачити суспільство в Україні цвітучим, єдиним, здоровим .... але нині бачу те що бачу...
Мене часто перевповнює любов до життя, особливо цієї весни, після такої здавалось нескінченної зими...
але водночас переповнюють сльози за ті життя, що їдуть в битком набитому комунальному автобусі пропахлі горілкою й цигарками, спішать будувати комусь житло, крутити шестерні чийогось бізнесу, порожніми очима дивлячись на брехливу рекламу на стовпах