Китай та Малайзія: висновки для українського бізнесу
Першу половину травня 2009 року учасники програми MBA kmbs провели у Малайзії та Китаї - у рамках Міжнародного навчального туру до Китаю та Малайзії. Вони навчалися у UCSI Blue Ocean Strategy Regional Centre (Куала-Лумпур, Малайзія) та China Europe International Business School (Шанхай, Китай), зустрічалися з підприємцями, відвідували компанії в Малайзії та Китаї, а також знайомилися з культурою цих країн.
Марина Деденко (директор по нових медіа, Сьогодні Мультимедіа) та Андрій Олефір (керівник скеледрому «Вертикаль», Федерація альпінізму і скелелазіння м. Києва) взяли участь у Інтернет-конференції та поділилися враженнями і управлінськими висновками після МВА-туру до Китаю та Малайзії.
Про учасників Інтернет-конференції:
Марина Деденко (учасниця програми МВА kmbs) з 2007 року працює в медіа-бізнесі, у листопаді того ж року розпочала start-up безкоштовної газети «Вечерком». Зараз відповідає за розвиток всіх цифрових медіа в видавничій групі «Сьогодні».
Кар’єра Марини Деденко почалась у 2002 р. в групі по впровадженню проекту між Укрзалізницею і ЄБРР, де Марина опрацьовувала тендерні процедури на закупівлю технічного обладнання та послуг.
Андрій Олефір (учасник програми МВА kmbs) із березня 2008 року є керівником скеледрому «Вертикаль», який належить Федерації альпінізму і скелелазіння м. Києва. Із квітня 2007 року є членом Виконкому КФАіС.
Теперішня діяльність поступово набрала перевагу над попередньою роботою, - у голандській компанії «Тебодін Україна». Кар'єра у «Тебодін Україна» тривала майже 5 років до жовтня 2007 року. За цей час Андрій обіймав посади інженера-електрика, комерційного менеджера і керівника проектів.
щоб надіслати повідомлення про неї адміністрації сайту.
Партнер розділу
Цікаво - часто тури роблять у США, Європу чи Японію. Ви поїхали у Китай та Малайзію. Чому Ви їхали саме у ці країни? Що вони змінили у Вашій роботі?
Дякую.
Вибір країн туру відбувався kmbs, хоча, якби мене спитали, в які крани ти хотів би поїхати, щоби відчути бізнес-культурне середовище, як мінімум, я би одразу назвав Китай. Подумавши ще трохи, я би, може, назвав Малайзію.
Для мене є три причини, чому варто їхати, перш за все, у Південно-Східну Азію:
1. В Европі я був багато разів і працював.
2. Малайзія і Китай – країни, що розвиваються і долають своє важке минуле. А, отже, процеси в цих країнах можуть бути порівняні з Україною.
3. Південно-Східна Азія, особливо Китай незабаром стануть центром розвитку людської цівілізації. Це є факт.
kmbs уже декілька років робить саме східні навчальні тури. Багато зі студентів неодноразово були та навіть працювали в Європі та США, а Китай та Малайзія - це абсолютно новий культурний та діловий досвід.
Насправді, дуже багато вражень. Зараз я працюю над стратегією одного з медіа проектів, і перші корективи, які я внесла після поїздки – це саме довгостроковість. Ще одна практична річ - це візуалізація цілі. В малайзійському порту на стінах висять фотоколлажі потру через 20 років. Таким чином, всім без слів зрозуміло, на що направлена діяльність компанії.
Андрій та Марино, доброго дня!
Скажіть будь ласка, як персонально ви ставитеся до політики Китаю у "сфері дітей". Маю на увазі - якщо у батьків народжується друга дитина (батьки без вищої освіти, перша дитина - був хлопчик), то ця дитина не має права на жодні блага держави та є "клієнтом" на фабрику?
Буду вдячний за відповідь.
З точки зору прав людини негативно. Але мені цікаво: чому таке можливо в Китаї і неможливо, скажімо, в Україні? Якби уряд України в наших реаліях міг змусити українців будь-що мати 3 дитини, чи було би це добре, чи погано для народу чи суспільства?
У мене викликає повагу здатність держави приймати такі важкі рішення і впроваджувати їх в життя. При цьому частково страждають прості люди, а держава і суспільство в цілому рятує себе від загрози голоду і виснаження ресурсів.
Олександре, дякую за запитання.
Ми бачили дітей на фабриках, але треба внести декілька зауважень. По-перше, ці закони діють тільки у великих містах країни - у Тибеті та Синьцзян-Уйгурскому районі можна народжувати скільки завгодно. По-друге, вже зараз уряд Китаю розглядає можливість скасування цього закону, тому що до 2030 році 20% населення буде пенсіонерами. Крім того, дитина в Китаї - це дороге задоволення. Від народження до закінчення університету треба інвестувати близько 75 тисяч доларів. Тому навіть після скасування закону китайці не почнуть народжувати декількох дітей, принаймні середній прошарок. Окрім цього, якщо би Китай не ввів політику «одна дитина», то вже зараз в країні проживало 1,7 мільярди людей, на фабриках працювали б усі, в незалежності від кількості дітей.
Персональна думка, в китайському стилі, буде наступна: дуже мало часу пройшло з моменту введення закону, щоб давати оцінку. Лише через два століття стане зрозуміло, чи була ця політика правильна.
Если б вам предложили выбор – жить в Китае либо Малайзии. Какую страну вы бы выбрали?:) Почему?
Благодарю.
Чтобы принять такое решение, нужно было бы пожить в этих странах хотя бы по полгода.
Малайзия мне представилась такой «Азиатской Европой». Хотя и с амбициями регионального лидера, это небольшая (27 млн. населения) страна. Здесь все упорядочено, ритм жизни в Куала-Лумпуре несколько ниже киевского, а предсказуемость и постоянные правила игры в государстве дают эффект постоянного развития. При этом, правда, чувствуется мусульманское влияние и в повседневной жизни, и в бизнесе.
Китай же – это «Азиатские Соединенные Штаты». Но лишь в плане размаха и силы, которую я почувствовал, как минимум, в Шанхае. Здесь все большое, уплотненное, ускоренное. В Шанхае много личной свободы, особенно для приезжего, огромное количество бизнес-возможностей, а также много ловушек, расставленных различием культур.
Но не нужно забывать, что Китай огромен и разнообразен. Северный Китаец и в культурном, и в языковом плане отличается от южного так же, как швед от итальянца. Поэтому, я думаю, что пока не знаю практически ничего о Китае, чтобы принимать подобные решения.
Андрей, спасибо за вопрос. Китай – это не страна, это империя с населением 1,3 миллиарда и огромной культурно-языковой палитрой. Для полноценной адаптации необходимо, как минимум, знать "мандарин" на уровне intermediate.
Малайзия же компактное, понятное и достаточно открытое государство с населением 27 миллионов человек. С точки зрения комфорта, понимания бизнес-среды и отсутствия языкового барьера, конечно, я выбираю Малайзию. К тому же государство имеет четкую стратегию развития.
Логика государственных действий интегрирована во все отрасли бизнеса. В целом Малайзия - это пример гармоничного развития для Украины и опыт, приобретенный нашими соотечественниками там, с течением времени может быть успешно внедрен и на родине.
Андрій та Марино, а що Вас найбільше вразило під час туру?
Інно, неможливо вибрати щось одне. Мене насправді вразила системність розбудови азійських країн, довгострокове бачення майбутнього і гармонія середовища.
І ще за 16 днів туру слово "криза" ми почули лише два рази - на Шанхайській біржі та на підприємстві з виробництва меблів у Малайзії. Висновки робіть самі :)
Доброго дня, панове.
Під час туру до Азії Ви знайомились з різними втіленими бізнес-ідеями. Чи можете Ви констатувати, що побачили бізнес підходи, які не розвинуті в Україні і які б варто було негаючи часу реалізовувати в Україні. Наскільки потреби українців (європейців) відрізняються від потреб азійців?
Так, в цих країн точно є чому вчитись в плані ведення бізнесу. Про це можна говорити довго, а якщо коротко, то розвиток бізнесу там досягається наступними інструментами:
1. Воля держави спростити умови розвитку.
2. Концентрація на розвитку інноваційних технологій.
3. Низька, в середньому, вартість праці (порівняно з Україною).
4. Нижчий мотиваційний поріг для тамтешніх працівників (порівняно з Україною).
5. Вміння людей поважати і підрімувати чітку субординацію і поважати ієрархію в компаніях.
6. Пріоритетність у розвитку одних регіонів перед іншими.
Що з цього варто перейняти Україні? Я на мене все, крім пунктів № 3 і 4.
У Малайзії ми побачили втілення стратегії блакитного океану на багатьох підприємствах. У двох словах - це фізична вправа: руки догори і мантра вголос: “VALUE UP”, наступна дія – руки донизу і голову туди ж і ще голосніше : “COST DOWN”. І так протягом дня 30 разів. Корисно для генеральних директорів, маркетологів та інших співробітників. Результати вражаючі.
Також малайзійці приділяють велику увагу організаційній культурі. HR is the KING. Навіть міністерство праці називається HR Ministry.
Щодо бізнес ідей – це кладовище «Нірвана», продавати місця та супутні сервіси, типу музичка та гарний фільм про клієнта (чи презентація), коли його вік 25-40 років та вмирати він не збирається як мінімум ще років через 30, але вже хоче платити. Погодьтесь, вражає.
Велика роль уряду в сфері IT. Саме державні ініціативи задають темп для розвитку галузі.
Не гаючи часу, треба виробляти візію, місію та стратегію України - роль держави ключова. Притому стратегія та цілі повинні бути написаними на одному аркуші і бути зрозумілими для всіх верств. Там існують чіткі правила гри – і це основна відмінність.
Прочитав на сайті репортаж про тур - мене потішила компанія "Нірвана", яка надає "гламурні" ритуальні послуги. Колеги, 2 питання:
- наскільки ця компанія популярна в Малайзії?
- чи щось схоже прижилося би в Україні?
Дивлячись на розмір їх комерційного кладовища, фірма «Нірвана» досить популярна. :)
Я впевнений, що таке би прижилося в Україні. Я так зрозумів, що «Нірвана», окрім просто послуг, 15 років (а стільки існує ця фірма) займалася розвитком ритуальної культури. Результатом є їхній великий і успішний бізнес на даний момент.
Сергію, цільова аудиторія - це буддисти. Але треба мати на увазі, що основна кількість населення все ж таки мусульмани. Серед заможних буддистів вочевидь популярна.
В Україні цю ідею треба адаптувати. Прибуття до нірвани для буддистів – це ще одне перевтілення, не така вже й трагічна подія, як в християнстві.
Я думаю, що київська влада зацікавилась би цим проектом.
Скажите, пожалуйста, завязались ли на протяжении тура знакомства, которые Вы сможете использовать в своей профессиональной деятельности? И кто лучше идет на контакт - малайские или китайские бизнесмены? Спасибо за ответ.
Так, але ці контакти ще необхідно розвинути і оформити, доки вони виллються у співпрацю.
Китайці більш активні. Причому і Малайзії, і в Китаї. Адже в Малайзії проживає близько 30% китайців, які є найбільш економічно активним населенням. Але треба розрізняти малазійських і китайських китайців - це різні речі.
Я работаю в медийном бизнесе. На встрече с китайскими издателями в их глазах читался неподдельный страх, так как существуют проблемы со свободой слова и Китае и в Малайзии. Но при этом азиатские рынки очень привлекательные из-за дешевизны человеческого ресурса и больших возможностей сбыта продукции. Также реклама в прессе и на ТВ дорогостоящая, по сравнению с Украиной.
Если планируете поездку, договаривайтесь с потенциальными партнерами заранее и учитывайте восточную неспешность. Опоздание на 30 минут – это норма. Также существуют особенности в переговорном процессе: подход, нацеленный на быстрый результат, не работает. Общение – это ритуал, и его законы надо соблюдать.
Малайцы мне показались более открытыми, но все зависит от конкретной ситуации.
Колеги, Ваша суб'єктивна порада: треба вчити китайську мову? :)
Я вважаю, китайську мову треба вчити. Це є одна з найвживаніших мов світу. Скоро це буде мова напотужнішої нації світу. Чи варто знати таку мову?!
Андрію, китайську треба вчити негайно, бо саме знання китайської можуть зіграти вирішальну роль вже в найближчому майбутньому. Для українських шкіл, китайська - друга іноземна обов’язкова мова. Повірте, діти нам подякують :)
І ще дуже хочеться почути відповідь на одне питання. Я часто читаю, наскільки неоднозначним є правління Киаю. А як самі китайці ставляться до своєї влади? Задоволені чи ні? Чи вони навіть не мають права виявляти незадоволення? Буду вдячним за ваші коментарі.
Звичайно, мають бути невдоволені, проте не секрет, що рівень особистої свободи, якім наразі користуються китайці, є безпрецеднтним у всій їх історії.
Андрію, дякую за цікаве запитання. Китай - авторитарна країна, але як і у російському випадку, іншої альтернативи не існує. Коли країна має такий величезний HR-ресурс, то управління потребує високої точності. Права на помилку немає. Також треба брати до уваги, що сама культура не індивідуалістична, а колективна. Тому і ставлення до стилю управління більш лояльне.
Задавати відверті запитання китайським бізнесменам не слід, максимум вони запропонують звернутися в письмовій формі по e-mail, а в кінці зустрічі «забудуть» залишити візитки.
Якщо відверто порівняти результати розвитку Києва та Шанхаю, то виникають сумніви щодо життєздатності українського варіанту західноєвропейських цінностей взагалі.
Як би Ви оцінили рівень розвитку бізнес-освіти в Азійському регіоні?
Важко сказати про розвиток бізнес освіти загалом в регіоні. Проте рівень бізнес-шкіл, в яких ми побували (UCSI в Куала-Лумпурі і CEIBS в Шанхаї), надзвичайно високий. Якщо рівень викладання (на перший погляд) порівнянний з українською бізнес-освітою, то, з іншого боку, ці школи мають більші можливості для розвитку порівняно з українськими. Окреми корпуси, філіали, кампуси, стипендії, міжнародні студенти…
Олег, дякую за запитання. Ті викладачі, які навчали нас протягом двох тижнів, були висококваліфіковані. China Europe International Business School (CEIBS) посідає 8 місце за рейтингом світових бізнес-шкіл за версією Financial Times. А беручи до уваги завзяте бажання китайців бути завжди першими, можна очікувати, що й цю мету вони швидко досягнуть.
Пан Девід Госсет – це взагалі окрема історія. Протягом чотирьох годин Девід розповів про Китай так, як не зрозумієш за багато років навчання. Неможливо описати - цей досвід варто пережити самому.
Скажіть, з того, що Ви побачили у двох країнах - наскільки складно вести бізнес українцям з малайцями та китайцями? На які особливості бізнес-культури впершу чергу слід звернути увагу?
Різниця велика.
Найбільш важливими і в Малайзії, і в Китаї є особисті контакти. Якщо до вас не буде особистої довіри, приязні і поваги, ви ніколи не побудуєте бізнес з цими країнами. Тим більше, ви наражаєтесь на небезпеку бути обдуреними своїми бізнес-партнерами. При цьому, жодних докорів сумління вони не відчуватимуть, оскільки не вважають себе зобов'язаними будь-чим тим, з ким не мають дружніх стосунків.
В Малайзії цей підхід коригується мусульманською вірою. Ведення бізнесу по-мусульманськи – це окрема велика тема. Раджу поцікавитися нею.
Ще один аспект: bargaining. У китайців – це взагалі національний вид спорту. Торгуючись, ти налагоджуєш контакт.
Також контакт і довіра налагоджується правильним написанням імені, вчасними відповідями на електронни листи, сувенірами і подарунками, гостинністю, культурністю і щирою посмішкою. Все просто.
Але не забувайте найняти юристів, які хоча би вичитають договір, складений китайською чи малайзійською мовами.
Залежить від бізнесу. На зустрічах з представниками дипломатичного корпусу України ми не почули про великі досягнення в співробітництві із Китаєм та Малайзією. Консул України в Шанхаї може допомогти з необхідними контактами. Доля українського імпорту в Китай складає 0,07%. Основним імпортером є Ferrexpo.
Щодо культурних розбіжностей - дивіться мою відповідь на питання viktorr.
Здравствуйте, уважаемые Андрей и Марина.
Очень интересная тема конференции. Я читала много статей о том, что Китай, мягко говоря, не очень соблюдает авторское и патентное право. Скажите, Вам рассказывали, как обстоят дела с этим вопросом сейчас в Китае? Они сейчас как-то соблюдают эти права? Спасибо.
По большому счету, они не соблюдают это право. С одной стороны, это нарушение международных законов, с другой – мощнейший толчок к развитию.
В Украине почему-то не выпускают даже розетки, которые не защищены никакими патентами. В Китае же возможно воспроизведение современных технологий в кратчайшие сроки. Это говорит об огромном творческом и техническом потенциале китайцев.
Елена, спасибо за вопрос. Масштаб рынка подделок в Китае впечатляет. Про обороты можно только догадываться. На встрече с экспертом по Fake Market речь шла о марже в 30%. Хотя, насчет правдоподобности этой цифры, у меня сомнения. Например, по LUXURY BRAND: европейская ассоциация говорит о 5 млрд. евро ежегодных убытков, связанных с китайской подделкой. И это только рынок одежды. Еще есть электроника и т.д.
В одном из китайских анекдотов говориться о том, что можно подделать даже премьер-министра. На время пекинской Олимпиады-2008 все рынки подделок были закрыты. Это было одним из условий проведения мероприятия. После закрытия Олимпиады все снова заработало. Это значит, что решение по контролю над этим рынком может принять только государство.
В планах Китай расставлять акценты в пользу IT, освоения космоса, инновационных технологий и т.д. То есть уже сейчас в Китае происходит спад в легкой промышленности, и объемы фэйка постепенно будут сокращаться. Но это долгосрочная перспектива. А пока... если вашу продукцию имитируют в Китае – это уже результат. Вы действительно популярны:)
Доброго дня.
на Вашу думку, які головні причини прориву Китаю - дешева робоча сила, партія, експорт в США, інфраструктура, чи щось інше? Буду вдячним за Ваші особисті думки.
Те, що ви перерахували – фактори, що сприяють прориву. А причини – величезне бажання жити краще; інтегрованість народу з собою і з державою; історичний підйом нації.
Дякую за питання. Я думаю, що все вищезгадане відіграє велику роль у китайському прориві. Але це світ наслідків, а не світ причин. Я думаю, що китайські традиційні цінності, Конфуціанство як пануюча релігія, культ родини, системний довгостроковий підхід в бізнесі та політиці є підґрунтям їх результатів.
Доброго дня!
Питання стосовно культурного аспекту. Скажіть, наскільки закриті китайське і малазійське суспільства для іноземців? Чи є можливість у європейця (ураїнця) інтегруватися в них? Можливо, ви власнооч спостерігали подібні приклади.
Дякую заздалегідь.
Можливість інтегруватися, звичайно, є, проте це вимагатиме високого ступеню асиміляції. Я би зараз порівняв процес масового переїзду представників західної цивілізації (сам маю таких друзів) до Південно-Східної Азії з тим, як європейці їхали у блискучу Росію у XVIII столітті. Багато переїзжало у пошуках заробітку, а, найголовніше, за можливістю динамічно реалізовувати себе. У наш час люди із космополітичним поглядом добре бачать, де відбуваються і надалі відбуватимуться найбільш цікаві і величні події.
Проте, імігранти у Росію приймали православ'я, змінювали імена і відмовлялися від частини своєї ідентичності заради отримання максимальних можливостей реалізації себе у даному культурному сеередовищі. Теж саме буде необхідно зробити і в Малайзії, і в Китаї, якщо ви захочете оселитися там назавжди.
Дякую за дуже цікаве запитання. Звісно, туризм відрізняється від імміграції. Тим більше, азійська лихоманка, яку багато хто отримує після відвідання Азії, впливає на тверезу оцінку.
Азійське суспільство в силу релігії (в Малайзії - мусульманство, в Китаї - конфуціанство) дуже кланове. Родинні зв'язки відіграють велику роль. Чи складно потрапити в клан? Думаю, що так. Особливо для іноземця. Якщо жити в колі експатів, то Шанхай в цьому сенсі ідеальне місце. Велика кількість європейців, розвинена інфраструктура саме під них - райони, де живуть експати, школи, ресторани і т.д. Якщо Ваші амбіції більші, ніж комфортне та забезпечене життя в колі таких самих прибульців "місіонерів", то інтеграція потребуватиме великих зусиль, вивчення мови, традицій та терпіння.