Ірина Паліашвілі: Медіація - новий глобальний тренд

Ірина Паліашвілі - лідер юридичної компанії RULG-Ukrainian Legal Group. У ексклюзивному інтерв'ю для innovations.com.ua вона розповіла про медіацію - інноваційний для українського ринку спосіб вирішення спорів із залученням посередника (медіатора). Читайте про можливості для українських компаній, які пропонує медіація.

Innovations: Як давно ви займаєтесь медіацією?

Ірина Паліашвілі: Загалом медіацією можна займатись по-різному. Наприклад, я пройшла дуже багато тренінгів, зокрема в Нью-Йорку, Вашингтоні, Амстердамі, а також відвідувала конференції, сама проводила семінари тощо, проте сама ніколи не була медіатором і не брала участі в живій медіації. Справа в тому, що в мене просто не було такої нагоди, адже у нас в країні вона недорозвинена і не користується великим попитом. Звісно, є люди, яким це цікаво, які цьому навчаються і віддають цьому свій час, ентузіазм, але поки що процес не пішов.

Цікавлюсь я медіацією вже близько десяти років. Але якщо говорити про пріоритети, то я – практикуючий юрист, і тому мене цікавить тільки медіація комерційна.

Innovations: Як би Ви могли охарактеризувати медіацію в комерційних спорах в Україні? 

Ірина Паліашвілі: Можу сказати, що вона взагалі нерозвинена в Україні, але це ще залежить від регіону. Загалом, комерційна медіація - це глобальна та дуже модна тенденція. В різних країнах вона по-різному приживається. Наприклад, в багатьох країнах комерційні спори не можуть потрапити до суду, доки вони не пройдуть через медіатора. В інших країнах медіація – виключно добровільна справа, а в деяких – це процес, який ще не почався. Ми якраз і належимо до тих, де цей процес ще не почався. Проте передумови є, і їх досить багато. На мою думку, час вже настав, проте через низку суб’єктивно-об’єктивних причин немає зрушень.

Innovations: Що, на Вашу думку, потрібно сьогодні зробити, щоб змінити цю ситуацію? Можливо, необхідна ініціатива юристів?

Ірина Паліашвілі: Насправді це ніколи не було ініціативою юристів, адже для юристів, а особливо юридичних фірм, які займаються комерційними спорами, це невигідно  в принципі. Комерційний спор, що розглядається в суді, може тривати роками, що і є бізнесом для юридичної фірми. Очевидно, що юристи діють в інтересах своїх клієнтів, але разом із тим, судовий процес відбирає дуже багато часу, сил і витрат. А спір, який в суді вирішується роками, за допомогою медіації може бути вирішений за три дні. Тому у всьому світі медіація ініціюється і розвивається не за ініціативи юридичних фірм, а за ініціативи бізнесу, тобто клієнта. Можу навести приклад однієї нью-йоркської організації, яка займається саме комерційною медіацією. Так, безперечна більшість їхніх учасників – це клієнти, а не юридичні фірми. Натомість клієнти приїжджають зі своїми внутрішніми юристами, які дивляться на все з точки зору інтересів бізнесу: як зменшити витрати, як оптимально вирішити спір тощо. Судовий розгляд, в свою чергу, є найголовнішою частиною діяльності юридичної фірми.

Innovations: Виходить, медіація відбирає у юристів їхній "хліб"?

Ірина Паліашвілі: Звичайно. Сьогодні це вже світова тенденція. Тому юридичні фірми, які мислять прогресивно і розуміють, що клієнти так просто не відступлять, починають зважати на медіацію. Бізнес не відступить від неї, адже вже відчутно, наскільки величезні суми, сили і час заощаджує для них медіація. Крім того, медіація – це те, що остаточно вирішує спір, адже в будь-якій судовій справі зі сторони переможеного виникає певний супротив і невдоволення. Як наслідок, спори вирішуються лише формально, а на практиці не відбувається жодних зрушень. Натомість медіація повністю ліквідує спір. Тому, звичайно, юристам здається, що медіація відбирає у них хліб. Але бізнес вже не здасть своїх позицій. Просто там, де він більш розвинений (США, Великобританія, Австрія, Італія тощо), медіація перетворилась на незворотний процес, який юридичні фірми вже не можуть ігнорувати. Більш прогресивні юристи застрибають до цього потягу і їдуть разом зі своїми клієнтами. А ті, хто відстають, як і раніше, нав’язують клієнтам судові спори там, де все можна вирішити за допомогою медіації. Відповідно, вони будуть багато втрачати.

Innovations: Хто ж тоді має протиставити медіацію судовим процесам?

Ірина Паліашвілі: Протиставляти нічого не потрібно, адже тоді також складеться ситуація, коли хтось виграє, а хтось програє. Варто лише переконати юридичні фірми в необхідності застосування медіації і показати, що це незворотний процес, і ті, хто не братиме в ньому участі, просто опиняться на узбіччі. Можливо, це справа не сьогоднішнього дня, а більш довгого періоду. Крім того, допомога своїм клієнтам у швидкому, вигідному й ефективному вирішенні спорів може створити конкуренцію юридичному бізнесу на короткострокову перспективу. Проте в довгостроковій перспективі довіра клієнта набагато більше від цього виросте, адже клієнт побачить, що юридична фірма дійсно діяла в його інтересах і дуже йому допомогла. Таким чином, ті прогалини, які зумовлюються відсутністю судового розгляду, можуть ліквідуватись за допомогою інших видів діяльності.

Отже, для того, щоб поширювати медіацію в нашій країні, необхідно заохочувати бізнес організовуватись і об’єднуватись для того, щоб відстоювати свої інтереси. Почати мабуть варто з грантів - тоді найбільш прогресивні юридичні фірми вхопляться за цю можливість, і процес поширення медіації буде набагато активнішим. Проте, ініціатором завжди має бути бізнес, бо марно сидіти і чекати, доки юридичні компанії самі розпочнуть впровадження медіації. 

Innovations: Чи обов’язково потрібно бути юристом, щоб займатись медіацією?

Ірина Паліашвілі: Ні, зовсім не обов’язково. Більш того, людям деяких юридичних професій бути медіаторами просто протипоказано. Передусім йдеться про суддів. Є багато прикладів того, коли останні йдуть у відставку і вирішують зайнятись медіацією. Але насправді вони не можуть нею займатись, адже звикли все життя виносити рішення. А медіація – це зовсім інше. Це процес, в якому при узгодженні обох сторін, потрібно привести їх до пошуку рішення. Нав’язування ж, навпаки, є найбільшим табу в медіації. Медіатор потрібен лише для того, щоб, знаючи про таємні інтереси обох сторін, нейтрально підштовхнути їх до рішення. Натомість, суддя просто виносить рішення. Тому найбільш жахливі історії про невдалі медіації пов’язані з тим, коли медіаторами виступали судді. 

Загалом, медіаторами часто бувають юристи або люди з юридичною освітою, а також психологи й бізнесмени. Юристом бути необов’язково, адже насправді в медіації спір врегульовується не на основі закону, а на основі ділового інтересу. Інша справа, що потім юристи повинні переконатись в тому, що не було порушення закону. Але сам медіатор може не знати закону. 

Innovations: Наскільки критичним для України є ухвалення закону про медіацію? 

Ірина Паліашвілі: Загалом, це залежить від того, про яку саме медіацію йдеться. Наприклад, якщо це досудова медіація з певної категорії справ, то закон потрібен, адже досудовий процес має бути вкрай регламентованим. І якщо в нього втручається медіація, то вона так само має бути регламентованою. Що стосується медіації комерційних спорів, то це залежить. В нашій українській правовій системі, коли щось не працює, завжди кажуть, що потрібен закон, тобто на все є одна відповідь. Потім цей закон лобіюють, ухвалюють, але результат залишається таким самим. Тому, на мою думку, в комерційній медіації закон непотрібен. Більше того, чим більше її регламентувати і підлаштовувати під певні пункти і параграфи, тим буде гірше, адже йдеться про свободу бізнесу. Це процес, який виникнув в надрах бізнесу і будується на принципі свободи.

Якщо в рамках медіації досягається врегулювання, то підписується громадянсько-правовий договір, в якому детально враховано інтереси сторін. Цей договір є самовиконуваним. Якщо ж його потрібно нести до судового виконавця, значить, це не медіація.

Innovations: Що потрібно зробити для формування ринку послуг медіації?

Ірина Паліашвілі: Ми живемо в глобальному світі, тому всі глобальні тенденції так чи інакше до нас доходять. Раніше деякі з них взагалі не доходили, а деякі доходили з розривом в десятки років. Медіація якраз є однією з тих глобальних тенденцій, яка пустила коріння в світовій бізнес-спільноті. До нас вона також доноситься, але все одно переважна більшість українських бізнесменів або нічого не чули, або ж чули, але дуже погано собі уявляють, що таке медіація. Тому зараз найголовніше для формування ринку – це інформація. Йдеться про кваліфіковану інформацію і пропаганду медіації, тобто формування розуміння медіації і всіх її переваг. Проте, на жаль, це також замкнуте коло, адже для того, щоб проводити інформаційну компанію, потрібно практикувати медіацію, тобто бути адміністративно готовими братись за вирішення спорів за допомогою медіації. Так, я була одним із засновників центру медіації в Москві, і ми проводили дуже активну інформаційну компанію, але не мали самого центру медіації, де би сиділи медіатори і можна було би хоча би адміністративно підтримати процес медіації. Виходило так, що ми проводимо якийсь семінар чи конференцію, і до нас після цього підходять люди бізнесу і говорять про те, що вони готові спробувати медіацію. Але починати не було з чого. Тому паралельно до просування інформаційної компанії повинен функціонувати хоча би невеликий центр медіації. Якщо фізично нема куди і до кого звернутись - це замкнене коло.