Олексій Мась: Інтернет – це приручений хаос (інтерв'ю українською)

Олексій Мась – та людина, яка стояла у витоків українського Інтернет-бізнесу. Ще у 1998 році він створив свій перший сайт, а пізніше з’явилася Українська Банерна Система.

У списку Олексія близько 40 Інтернет-проектів, але один особливо цікавий – InfoStore.org, який входить в трійку найпопулярніших українських сайтів.

Innovations: Як так вийшло, що Ви досить рано зайнялися Інтернет-бізнесом?

Олексій Мась: Насправді, це було вже не настільки рано - у 1997 році. Я встиг закінчити університет, попрацювати у комерційному та Національному банках. І якраз коли працював у Національному банку, вперше побачив Інтернет. При тому, це було досить кумедно: щоб я не сумував і не надто страждав від байдикування, мені сказали: «Сідай за комп’ютер, і заходь в Інтернет. Заходь на Yahoo.com, і там уже все знайдеш.» Я у ті часи писав фантастику, і шукав в Інтернеті редакцію для того, щоб послати свої доробки. Ось таке у мене було знайомство з Інтернетом.

Також дуже пощастило, що у цей час приїхав навчати працівників НБУ Максим Мошков. Він навчав мови програмування Unix, і я потрапив до його групи. Одного разу в нього прозвучала фраза: «Моя лекція є на сайті в моїй он лайн-бібліотеці.» На той час для мене це було шоком.  Яка лекція? Який Інтернет?

Як я уже зазначав, окрім програмування я писав фантастику, і мені хотілося розповсюджувати та «просувати» свої тексти. Тому, поєднавши свої задатки програміста та письменника, у 1998 році я створив www.fiction.kiev.ua – це була така собі платформа для спілкування. Уже у кінці 90-х сайт фактично був прикладом Web 2.0. – люди писали пости, коментарі, голосували. Був рейтинг рецензій, письменників, люди об’єднувалися в групи, і т.д.

У fiction.kiev.ua  відвідуваність була приблизно 200 людей щодня, що на той час було непоганим показником. Для українського Інтернет-простору це було подією. Тим більше, сайт постійно оновлювався, а таких було небагато.

І: А який був перший комерційний сайт?

О.М.: Це – Українська Банерна Мережа (www.banner.kiev.ua). Ми думали про створення пошукової системи, але ця бізнес-модель передбачала пошук рекламодавців. Це вимагало часу. А Українська Банерна Мережа заробляла по-іншому.

Українська Банерна Мережа - це об’єднання сайтів з ціллю обміну рекламою. Тобто, ми виступаємо посередниками у цьому процесі – пропонуємо сервіс такого обміну. А банерна реклама стає все популярнішою, тому Українська Банерна Мережа – це своєрідне медіа-середовище.

Саме такий вид бізнесу мені подобається – об’єднувати людей для того, щоб вони творили щось разом.

І: Раніше Ви займалися програмуванням сайтів. А яка Ваша сьогоднішня роль у проектах?

О.М.: Зараз я фактично сам нічого не розробляю, просто немає часу. Наразі займаюся управлінськими функціями та ідеологією проектів – концепцією та відшліфовкою в процесі розвитку.

І: А де Ви шукаєте ідеї для нових проектів?

О.М.: В голові. :) Коли ідея прийшла в голову, починаю щось схоже шукати в Інтернеті, і зазвичай нічого схожого не находжу. Тоді і з’являється думка створити певний сайт. Адже орієнтуватися на те, що уже існує,  якось навіть сумно.

Я придумав Web 2.0 у ще 2000 році, і його тоді не проінвестували. Багато чого уже реалізовано (іншими), багато ще нереалізовано. Але не факт, що українські інвестори (навіть зі мною) змогли би на цьому заробити, хоча ймовірність була висока.

Зараз є інші "шалені" проекти, до яких інвестори ще неготові. Але багато з цих проектів можуть бути зробленими власними силами.

І: Чи можна сказати, що Ваш проект InfoStore.org – найуспішніший?

О.М.: Я би сказав, що InfoStore.org – це найпопулярніший проект. Нашу модель не раз прагнули скопіювати, але спроби не увінчувалися успіхом. На моє переконання, причина у наступному. Ми закладали багато соціальних мотивів у цей проект, і їх повторити дуже складно. Імітатори прагнули покращити якість окремі процеси, чим псували усю систему.

InfoStore.org – це ідея створили щось на кшталт інформаційної гри, де люди розміщують інформацію, за що отримують бонуси – так звану енергію. Тобто, продукт створюється спільно. Як результат, цей сайт – 3-й по відвідуваності серед українських сайтів (після bigmir.net і ukr.net) та 11-й по відвідуваності на території України (враховуючи такі сайти як Google), з кількість відвідувань 160 тис. на добу.

Сам сайт - сумбурний і, на перший погляд, незрозумілий. Але насправді це перевага. Сама ця мережа – це як Інтернет в мініатюрі. Тут все може бути поєднано, але як саме – це уже вирішують користувачі. І ми це не контролюємо – якщо намагатися систему «причесати», то багатьом це не сподобається. Тому InfoStore.org розвивається отаким «непричесаним» клубком протиріч.

Якщо сказати коротко,  то успіх InfoStore.org у тому, що це проект з максимальною ентропією. Це такий собі приручений хаос. Окрім цього, InfoStore.org – один з перших проектів у своїй ніші. Тому процес створення бренду був легшим.

До речі, розвиток сайту спочатку йшов дуже повільно. Одразу було 100 відвідувань щодня, потім трохи більше. А на відчутні показники відвідуваності ми вийшли лише за півтора роки.

Надалі ми плануємо покращити розміщення фотографій, зробити певний аналог системи YouTube, і хочемо дати можливість людям заробляти кошти на тій інформації, яку вони завантажують на сайт. Хоча зараз уже є певні можливості – люди можуть створювати власні сторінки, і розміщувати там рекламні банери.

І: Така сумбурність інформації – це нова тенденція в Інтернеті?

О.М.: Так. Наприклад, сьогодні я був на сайті odnoklasniki.ru. Я навчався у Києві в школі №145. На цьому сайті ця школа зареєстрована 9 разів. Це  - хаос. Але людям це подобається - в Україні цей сайт на 14-ому місці по відвідуваності.

Основна фішка Інтернету – комунікації. Користувачі розміщують інформацію не з корисливих мотивів, а з бажанням поділитися. Якщо людина побачила в YouTube цікавий ролик, то вона хоче поділитися інформацією, почути коментарі. Тим більше, люди хочуть виділитися.

Я на собі відчуваю цю потребу. Наприклад, нещодавно йшов фільм «Іронія Долі. Продовження». Ще до прем’єри мені цей фільм був настільки цікавим, що я розмістив на InfoStore.org фотографії  та телекурйози, пов’язані з цим фільмом. Мені це просто було цікаво, щоб люди це побачили, написали свої коментарі.

І: У всьому цьому хаосі можна буде заробляти, створюючи такий самий хаос?

О.М.: Суть у тому, щоб дати користувачам розміщувати інформацію так, як вони цього хочуть. Їх не можна затискувати у рамки. Якщо сказати людям «Робіть що хочете», то люди це оцінюють і готові підтримати систему. Важливо підтримувати ентропію в мережі – чим менше обмежень, тим більше користувачів сприймуть ідеологію мережі.  Тому ми говоримо не про хаос чи безлад системи, а про її гнучкість.

І: Як у всьому цьому хаосі бути з авторськими правами та легалізацією інформації?

О.М.: Тут неоднозначні тенденції. Зрозуміло, що рекордингові компанії борються проти неліцензійної музики. У нас більша анархія, тому що у нас сотні серверів, з яких можна скачувати інформацією.

Маловідомі музичні групи просять закрити доступ до їхніх пісень на InfoStore.org. А Океан Ельзи, наприклад, зказала, що останні альбоми скачувати не можна, а попередні можна лишати для скачування.

В Європі зараз взагалі дивна тенденція. Зараз пішла антиреклама на пропаганду ліцензійної інформації. Користувачі заявляють: «Ми не будемо красти сумки, не будемо красти автомобілі. Але ми будемо скачувати фільми в Інтернеті.»

І: Чи відчутний тиск на InfoStore.org зі сторони власників інформації?

О.М.: Якщо власник звертається напряму, то ми прибираємо інформацію. Але ми прагнемо зводити власника інформації та користувача, який її розмістив. Адже ми пропонуємо лише хостинг.

Наприклад, свого часу телеканал Інтер зняв фільми про Історію України. Один з фанатів закачав усі серії на InfoStore.org, а телеканал у ввічливій формі попросив прибрати цю інформацію. Так цей користувач був настільки вражений таким особистим зверненням, що одразу ж прибрав інформацію.

І: На Вашу думку, у цій боротьбі у легалізації інформації яка сторона переможе?

О.М.: На мою думку, повинна бути не перемога, а компроміс. Але у чому він має полягати, ні у нас, ні на Заході не знають.