Конференції
В’ячеслав Брюховецький: Майбутнє української вищої освіти
В’ячеслав Степанович Брюховецький – почесний президент Національного університету "Києво-Могилянська академія" (НаУКМА). Він відродив цей університет у 1992 році, а зараз НаУКМА - один з найкращих та найінноваційніших університетів в Україні.
innovations.com.ua провів інтернет-конференцію з В’ячеславом Степановичем Брюховецьким на тему «Майбутнє української вищої освіти». Які зміни потрібні вищій освіті в Україні? Як університети можуть ефективно співпрацювати з бізнесом? Як вища освіта може стати конкурентною перевагою країни та українських компаній? Про це і була інтернет-конференція з В’ячеславом Степановичем.
24.04.08
|
Илья Макеенко
24.04.2008
|
|
|
Добрый день, как Вы думаете, какие особенности присущи украинцам, чем мы можем гордиться, а над чем все-таки стоит работать, работать и еще раз работать :). Спасибо! Надеюсь на интересную конференцию!
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Я думаю, що Україні потрібні гордитися своєю живучістю. Іноді про нас кажуть: "Ну що ви, українці? Ви навіть мови не зберегли, подивіться - вас розірвали між іншими державами, у вас нічого не залишилось." Але я думаю, що треба казати не так: незважаючи на всю цю тяжку історію, на війни, ви зберегли і свою мову і свою культуру і свою єдність. Інший народ вже міг і не витримати. Тому ця витривалість - нею можна гордитися.
А над чим варто працювати? Недаремно кажуть, що де два українці, там три гетьмани. Це не тому, що ми хочемо такими бути - це є наслідком певних процесів. Так, ми жили в різних умовах. Частина народу жила в Австро-угорській імперії, частина під Російською імперією, частина боролась за незалежність, частина переселялась в пошуках долі як на Схід до зеленого клину, так і на Захід - до Америки. Отже, історичне вариво, в яке потрапив цілий народ, створювало певні амбіції, певне почуття у людей другосортності, намагання пристосуватися до певних умов. Нам це може не подобатись, але воно так є. І тому Україна - це дуже контрастна нація. З одного боку - це нація, якій доводилось пристосовуватись, щоб вижити. Тому кажуть, що в українця філософія - «моя хата з краю». Це був інстинкт самозбереження. З іншого боку, це нація, яка найбільше давала борців за національну єдність. Відомо, що в сталінських Гулагах було найбільше українців, і вони були найорганізованішими. Кілька повстань, які робились в сталінсько-брежневські часи, були українськими. Тому ви бачите, що ми є дуже складна нація.
Коли я летів перший раз в Америку працювати, в аеропорту в США буда величезна черга. Біля мене стояла росіянка, яка дивилася навколо якось затравлено. Вона запитала мене: "А вони що, всі тут англійською розмовляють? А російською вони розуміють? І що, всі-всі англійською?" Я їй відповів: "Так, тут всі говорять англійською і не розуміють російської." Вона подивилась на мене і сказала: «А як же вони будуть зі мною розмовляти?» Українець так би ніколи не сказав - він подумав би про те, як Він буде з ними спілкувались.
А працювати потрібно над тим, щоб виробити національну самоідентифікацію. Тому що нічим не відрізняються українці, що живуть на Донбасі і на Галичині. Відрізняються мовою, на Донбасі говорять російською (, хоча це їм лише так здається - нехай би послухали, як говорять в Москві), а на Галичині теж існують свої впливи. Політики намагаються роз’єднати націю, звичайно не без впливу деяких наших сусідів. Так от треба працювати над тим, щоб ми сформували ідентичність і розуміли, що тільки ми можемо збудувати майбутнє наших дітей, внуків, і ніхто не прийде й не дасть щастя цій крані і цьому народу. Отже, над цим потрібно працювати.
|
|
|
Примаков С.
24.04.2008
|
|
|
Мені дуже не байдуже, який рівень освіти отримує молодь України, чи можу я особисто чимось допомогти і як? Чи це справа вищих кіл управління державою?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Кожен потрібен щось робити, щоб рівень освіти був високим. Зараз ми лишаємось найосвіченішою нацією у світі, але якщо вищі кола управління держави так і будуть ставитись до освіти, то її якість буде падати.
Тут важко відповісти, чим ви могли би допомогти. Якщо вам цікаво це, то ви можете зателефонувати мені після цієї інтернет-конференції, і ми проговоримо як це краще зробити. Адже не знаючи Вас, мені дуже тяжко щось запропонувати.
|
|
|
Стас
24.04.2008
|
|
|
Якими принципами мають керуватись студенти при виборі професії? І чи можливо провчитись на культурології або на філософії 5 років, а потім отримати 1) цікаву роботу; 2) за спеціальністью; 3) з нормлаьною заробітньою платнею? Складається враження, що потрібно йти або економістом, або юристом, або в комп'ютерну сферу.
Буду вдячний за відповідь!
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Вибір професії людині треба робити насамперед за її здібностями. Хочу запевнити, що якщо у вас здібності до філософії, ви ніколи не будете щасливими в бізнесі. Може, ви більше грошей зароблятимете, але відчуватимете брак тої риси, яку випускник НаУКМА Григорій Сковорода називав «сродность».
Щодо того, чи можна дістати цікаву роботу – можна! І таких прикладів дуже багато є. Випукники-культурологи і філософи працюють по спеціальності і раді цьому. Інша річ - зарплатня. Це складніше, тому що ніколи культуролог не заробляв стільки, скільки економіст. Але тут потрібно вибирати. Якщо ти справжній філософ, то будеш жити на ті кошти, які заробляєш. Тут є дилема: ти будеш жити або згідно зі своїми інтересами, які закладені генетично, або, як казав Маяковсьикй, «наступиш на горло власній пісні» і займатимешся, наприклад, інформатикою.
Я можу сказати навіть більше. Років 12-13 тому в НаУКМА працював один чоловік двірником. Оскільки я дуже рано приходив на роботу – пів на сьому ранку, то бачив як він замітає. Іноді я зупинявся і дивився, який він щасливий чоловік. Між іншим, тоді райвиконком нагородив визнав нас найчистішим закладом на Подолі. І я думаю, що цей чоловік щасливий. Може він і філософ, він приходить додому і читає філософські праці. Не знаю, але я завжди бачив, що йому його робота подобається. |
|
|
Максим
23.04.2008
|
|
|
Як Ви вважаєте, чому роботодавці більш цінують студентів Могилянки? Як Ви ставитеся до того, що компанії набирають молодь на роботу до себе в компанії уже після 2 року навчання? Що в результаті цього отримує чи втрачає компанія/студент/університет?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Дивіться відповідь на запитання Маринки.
|
|
|
Павло Топчинський
22.04.2008
|
|
|
Доброго дня
Досить розповсюдженою є така приказка: прийшовши на роботу забудьте все, чому вас вчили. В принципі, є доля правди в тому, що далеко не всі знання, здобуті під час навчання знадобляться на роботі.
Чи має освіта ставати більш "прикладною", щоб давати навички для подальшої роботи?
Чи, можливо, суть вищої освіти давати загальнорозвиваючі знання?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Тут питання про те, якою мати бути вища освіта - вузькоспеціалізованою чи широкою базою. Це теж питання, над яким я замислювався від самого початку створення концепції НаУКМА.
Варто зазначити, що вища школа в Радянському Союзі не була геть поганою. Я би сказав, що в галузі точних наук вона була набагато вищою, ніж деякі престижні університети світу. Це стосувалося не всіх університетів, а, наприклад, МФТІ. Що стосується гуманітарних і суспільних наук, тут було складніше - усе було дуже ідеологізовано. Але найбільшою вадою радянської освіти і, між іншим, сьогодні України - це була вузька спеціалізація. Свого часу вона була виправданою. В епоху індустріального розвитку суспільства кожному було зрозуміло, що він стане водним інженером і буде працювати до пенсії на суднобудівному заводі. Зі зміною структури, переходу до інформаційного суспільства всі ці найновіші віяння, реалії нашого життя показали, що така освіта є недостатньою.
Світовий досвід показує, що людина за своє життя до 5 разів міняє свою діяльність, причому інколи кардинально. Я можу послатись на свій приклад. Перша моя освіта була технічною - маю диплом техніка механіка, друга освіта була журналістська, працював літературним журналістом (Літературна Україна), дисертація була в галузі бібліотекознавства. Мене через політичні причини не брали в літературну аспірантуру, і я змушений був захищатись в Ленінграді. Потім була докторантура, і після цього я став адміністратором в педагогіці. Цей приклад говорить про те, що зміни відбувались і раніше, а сьогодні без цих змін просто не можна.
Людина, як правило, не може працювати у вузькому профілі. Мета освіти - не просто дати певну суму знань (хоча це також потрібно), а стимулювати розвиток особистості і вміння здобути інформацію. Тому я за широку освіту і думаю, що наші випускники є саме такими. Я не хочу сказати, що наші є кращі за всіх. Але якщо людину вчити як закручувати гайку з правою різьбою, то вона буде ідеалом, але якщо її попросити закрутити гайку з лівою різьбою, то вона вже не зможе :). Тому я забазову широку освіту . А от уже що стосується магістерських програм або PhD програм, то вони повинні бути жорстко спеціалізованими. Більше того, наш університет дозволяє вступ на магістерську програму з будь-якої іншої спеціальності, якщо той випускник проходить відповідний відбір через іспити.
Вчора я зустрів в аеропорту одного нашого випускника, який закінчив в НаУКМА бакалаврську програму з економіки, потім магістратуру з інформатики, а тепер працює в бізнесі та вчиться в бізнес-школі у Франції. Це візуалізація того, що широка освіта дозволяє змінюватися протягом життя. Тому забуватись не треба, але певні знання потрібно відкласти в свою підсвідомість і отримати знання, які потрібні саме сьогодні. |
|
|
Роман
22.04.2008
|
|
|
В'ячеславе Степановичу,
українські ВНЗ значно програють щодо технічного забезпечення європейським чи американським ВНЗ. Українські ВНЗ не мають хорошої бази для проведення досліджень та створення інновацій. Українські викладачі отримують відносно невисокі зарплати. Отже, українським ВНЗ потрібно залучати більші кошти.
Питання: Як бачите Ви бізнес-модель українських ВНЗ в майбутньому?
Дякую.
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Ми про це вже говорили, але тут же є один нюанс - залучення коштів. Безперечно, ми цим теж займаємось. Іноді бували періоди в університеті (середина 90-х років), коли залучені кошти складали 80 % нашого бюджету. Зараз вони складають меншу частину, але ми цим постійно займаємось. Крім залучених коштів, ми маємо можливість отримувати гранти в Україні і за кордоном, чим займаються наші науковці. Крім того, є великі можливості співпраці з бізнесом - такі можливості реалізуються найбільше в природничих наук, особливо що стосується нашої кафедри хімії, яка має досить серйозну співпрацю з виробництвом. Планується створення кількох лабораторій, які оснащенні найновішими за світовим рівнем технологіями. Я думаю, що вони теж будуть сприяти знанням. Ми відкриваємо таку лабораторію спільно з Лондонським університетом.
Ще одна наша мета - робота з потенційними спонсорами Академії. Ми пояснюємо, що підтримувати потрібно не тільки екологію, фінанси, а також хімію, фізику, історію, філософію, і це нам вдається. Можна, наприклад, згадати гранти фондів братів Кличків, які розраховані не на дуже престижні спеціальності, і це говорить про новий поворот у українському мисленні. Тому що майбутнього у нації і у людства не буде, якщо всі будуть думати тільки про бізнес чи про право. Повнокровне життя людства можливе, коли будуть розвиватися всі напрямки діяльності людини. |
|
|
Борис
22.04.2008
|
|
|
Скажите, пожалуйста, почему английский язык в Могилянке второй рабочий, а русский – нет? Почему такая дискриминация? Чем эти языки так отличаются друг от друга?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Дивна річ: коли йдеться про російську мову, відразу починають говорити про дискримінацію. Я можу сказати, що інші наші сусіди - поляки, угорці, румуни - теж могли би сказати про дискримінацію: "Чому мова сусідньої держави не є у нас?"
Ніхто російську мову не дискримінує. Це нормальна ситуація, коли державна мова є робочою мовою університету. А що стосується англійської мови, то ні для кого не секрет - це міжнародна мова, якою користується весь науковий світ і бізнес. Дуже позитивно, що наші випускники володіють англійською мовою, можуть працювати в Україні і за кордоном, спілкуючись на світовому рівні.
Окрім того, ми пропонуємо для вивчення дуже багато мов - якщо збираються групи студентів, то ми можемо надати можливість вивчати більше ніж 20 мов. Але дискримінації російської мови немає. А хоча б один університет в країні має мати державну мову. Така болісна реакція говорить про щось ненормальне у сприйнятті мови в країні. І ще я хотів би спитати, а де українцю вчитися нормальній українській мові? Може, в Петербурзі, на Кубані, на Уралі? А щодо дискримінації, я раджу Борису підійти до будь-якого газетного кіоску і порівняти кількість російських і україномовних видань. Тоді вже можна говорити про дискримінацію.
|
|
|
про ваших студентів
22.04.2008
|
|
|
Досить часто студентів Вашого вузу вважають занадто самовпевненими та невиправдано амбіційними. Далеко не всі роботодавці раді бачити в себе студентів Могилянки.
В чому ж тоді їх конкурентна перевага на ринку?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Дивіться відповідь на запитання Маринки.
|
|
|
Хавченко Марина
22.04.2008
|
|
|
В'ячеславе Степановичу,
А в чому, власне, Ви вбачаєте співпрацю освіти і бізнесу?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Дивіться відповідь на запитання Евгения Л.
|
|
|
Андрій
22.04.2008
|
|
|
В'ячеславе Степановичу, доброго дня.
Відомим є факт, що в Могилянки існує величезне обмеження у вигляді аудиторій. Яким Ви вбачаєте вихід із даної ситуації - розширення площ чи зменшення кількості студентів?
Дякую за відповідь.
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Z би не хотів, щоб склалось враження про аж таке велике обмеження в аудиторіях. Університет функціонує нормально, аудиторій вистачає. Звичайно, для більш зручного формування розкладу потрібно все ж таки більше аудиторій.
Коли я вчився в укныверситеті, то у нас було дві зміни. Ми цього в НаУКМА не робимо (вимушено бувають лише деякі курси, але це інші причини). Хоча, звичайно, розширення площ потрібно, і не тільки аудиторії. Нам потрібний стадіон, хороший спортивний зал, гуртожитки - це значно болючіше, ніж аудиторії.
Зменшення кількості студентів не буде. Можливий невеликий приріст студентів, тому що ми концептуально ніколи не бажали бути величезним університетом. Але зменшувати ми теж не будемо. Найближчий резерв, який ми будемо реалізовувати - це два історичні будинки, які належать нам і використовуються зараз лікарнею. Це так звані Келії і Будинок настоятеля. Зараз ми робимо заходи для повного повернення нам цих будинків. В одному з них планується перебування адміністрації університету, і це вивільнить площі в Першому корпусі. У колишніх келіях будуть повністю нові аудиторії. Звичайно, все це буде не так швидко. Навіть коли приміщення будуть передані, треба буде дістати ще гроші на реставрацію цих будівель. Є приємна новина: ми домогтися того, що є дозвіл і має бути фінансування на зведення другої черги нашого гуртожитку на Цвєтаєвої. Колись ми навіть там зробили фундамент, і зараз будемо будувати новий будинок для гуртожитку.
Хоча ці рішеня не розв’язують всієї проблеми, і ми активно працюємо над тим, щоб знайти місце, "вибити" землю для другого містечка, де будуть розташовані бакалаврські програми - там буде і стадіон, й інші місця. Це теж буде не скоро, але я думаю, ми до цього дійдемо.
|
|
|
100 Великих
22.04.2008
|
|
|
Кого із списку 100 Великих українців Ви би бажали вилучити, чому?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Від мого вилучення нікому не холодно, ні спекотно - люди обирають і люди проголосують. Я вважаю, що перша двадцятка є нормальною і відображає справді стан речей. Правда, я би поставив значно вище Вернадського.
Якщо говорити про вилучення, я би вилучив таких великих антиукраїнців як Брежнев, Щербицький, такого антиукраїнця як Петро Симоненко. Вони не можуть бути у цьому списку за своєю природою,що , на мою думку, є недоліком програми. Я брав участь у першій передачі, (потім мене перестали запрошувати, можливо після конфліктної поведінки), і я розумію, що метою було представити всім можливих кандидатів. Але коли товариш Симоненко почав доводити, що найбільший українець - Ленін, то я думав, що ми в театрі абсурду. Тому на програму потрібно запрошувати тих людей, які дійсно мають право судити про великих чи невеликих українців.
|
|
|
Владислав
22.04.2008
|
|
|
Як Ви оцінюєте kmbs з точки зору якості освіти для упралвнців? Чи можна цю бізнес-школу вважати конкурентноздатною серед українських шкіл? Серед світових лідерів бізнес-освіти?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Так, звичайно, kmbs - конкурент серед українських бізнес шкіл, неодноразові опитування це доводять. Чи є вона конкурентною серед міжнародних лідерів, ще важко сказати, тому що ми тільки входимо в бодай Європейський контекст бізнес-освіти. Принаймні, kmbs вже акредитованою Європейським співтовариством. Це вже говорить про те, що ми ввійдемо в поле конкурентоспроможності між світовими лідерами. Ми вважаємо, що наразі це досить молода школа. Щоб стати світовим лідером, теж потрібно мати вік. Але це набувне.
У школи гарне майбутнє, тому що є концептуальне бачення. Тут працює хороша команда - амбітні самовпевнені люди, і мені це подобається.
|
|
|
Руслан
22.04.2008
|
|
|
Чи читаєте Ви українську пресу? Які саме видання Вам до вподоби?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Звичайно, читаю. Я, по-перше, колишній журналіст , тому преса для мене - це як звичка. На превеликий жаль, в більшості я жахаюсь рівню нашої журналістики. Хоча я завжди вважав, що радянські журнали слабкого рівня, але той рівень, на якому сьогодні журналістика - це примітивізм. Здається, що у журналістів зараз одна звивина, і то пряма. Дуже примітивні видання, особливо «Факти», «Сегодня». Я вже не кажу про брехливість і політичну заангажованість - іноді прочитаєш і жахаєшся, як можна на такому рівні це робити.
З газет, які читаю і вважаю хорошими – «День», «Дзеркало тижня», за своїм напрямком "Слово просвіти", вряди-годи бувають і цікаві публікації в інших газетах. Але в більшості газети просто жахливі і лише підкреслюють убогість журналістів, які до них пишуть.
|
|
|
Lyudmyla
21.04.2008
|
|
|
В'ячеславе, доброго дня!
Перш за все, хочу подякуювати Вам за такий неймовірний вклад в культуру, освіту, науку та виховання Нашої чудової, та молодої України!
Прочитала книгу про Вас та Відродження Могилянки та можу поділитися, що після усвідомлення прочитаного хочеться підкоряти гори та творити щось ВЕЛИКЕ! Дякувати Вам!
Які наразі Ваші геніальні плани? Яку ще рятівну стратегію Україна може очікувати в найближчі роки?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Плани - щоб НаУКМА не змінилась в гірший бік, а змінювалась тільки в кращий. Після того, як був обраний новий Президент, ми працюємо разом. Я думаю, що мій досвід для С.М. Квіта корисний, так що моя мета - тактично вийти з цієї посади для того, щоб новий Президент зміг розв’язувати всі проблеми. Я хотів би написати декілька книжок і повернутись до викладання, за яким я вже стужився. Багато років просто не було можливості займатися і викладанням, і писанням книжок. |
|
|
Зоина
21.04.2008
|
|
|
Сегодня происходит бум вокруг независимого тестирования. Ваше отношение к этому? Совпадает ли оно с видением НАУКМА?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Тестування в Україні фактично почалося в НаУКМА, хоча до цього на рік раніше зробили це в Львівському університеті. Проте цілеспрямовано і повністю тестування вперше пройшло в Академії, і тому ми цю ідею підтримуємо.
Чи збігається це повністю з нашим баченням? Ні, тому що сучасне незалежне тестування, яке проводять, ставить за мету виявити лише певну суму знань, якими оволодів випускник школи. Для нас цього дуже недостатньо, тому що комбінаторика наших тестів, за визнанням багатьох фахівців, дозволяє виявити рівень спроможності абітурієнта стати студентом саме нашого університету. Ми ставимо за мету визначити рівень абітурієнта обдарованості, і в цьому для нас є проблемна ситуація з незалежним тестуванням, яке зараз проводиться. Але бум є абсолютно демагогічний, він є політично спрямований - не більше.
Завтра, між іншим, «Свобода слова» буде присвячена незалежному тестуванню. Я теж буду приймати участь у цій програмі, і аргументи залишу на завтра. Лише скажу, що заяви Табачника - чистої води брудна політика.
|
|
|
Екатерина Кононученко
21.04.2008
|
|
|
Пане В'ячеславе! Кого би Ви могли назвати сучасним лідером Української освіти? Чому? Хто є Ваш ідеал (неважливо чи історична ця особистість)? Чому?
Дякую!
Завжди рада Вашим успіхам!
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Дуже важко визначити Лідера освіти, тому що освіта є різноманітна: середня, комерційна, бізнесова, технічна. Це різні типи освіт, і в кожній з них повинні бути різні лідери. Якщо говорити про педагога, який справив колись на мене сильне враження, то я міг би згадати Сухомлинського і ще одного педагога - директора школи в селі Сахнівка. Я був в цій школі і знайомий з цією людиною - це педагог від бога.
Про ідеал не думав, тому що ніколи не збирався займатись педагогічною професією. Тому ніколи для себе не вибудовував ідеалу.
|
|
|
Ростислав
20.04.2008
|
|
|
В`ячеславе Степановичу, чи не вважаєти Ви, що в Україні необхідно різко підвищити статус вищої освіти? Адже зараз чи не 80% молодих людей отримують так званий диплом, проте якість освіти, що стоїть за тим дипломом зазвичай незадовільна. І ставлення до такої освіти з боку роботодавця, та й суспільства загалом, відповідне. Можливо, є сенс сильно збільшити плату за навчання, за цю плату зробити це навчання набагато якісніше - тоді, з одного боку, майбутній студент буде розуміти за чим він вчиться, а з другого - майбутній роботодавець буде "боротися" за такого студента?
Зрозуміло, що без соціальних чи кредитних державних програм це важко здійснити, але якщо це доцільно - хтось має почати хоча б розмову з державою про це...
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Безперечно, сенс у цьому є. Взагалі, я є прихильником платної освіти, незважаючи на те, що в нашому університеті найменша кількість "контрактників" у порівнянні з будь-яким університетом. Хоча в Академії плата за навчання відносно висока. Ця суперечність полягає в тому ( і автор питання про це говорить), що повинні бути соціальні гарантії. Поки не буде таких гарантій, ми не можемо переводити на високу платню всіх - це питання державної ваги, адже повинні бути соціальні гарантії талановитим людям. Коли такі гарантії будуть, тоді можна повністю переходити платну освіту. Проте для цього потрібно міняти статтю в Конституції - це довготривалий процес. Але я думаю, що Україна до цього прийде.
|
|
|
Олександр Тищенко
18.04.2008
|
|
|
В'ячеславе Степановичу,
Ви відродили Києво-Могилянську академію - значить, Ви хороший управлінець. То ж чому Ви не зробили кар'єру в бізнесі?
Ви впливова людина в Україні. То чому Ви не пішли в політику?
Чому ж саме вибір зупинився на НаУКМА?
Дякую.
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Тому що я, по-перше, не люблю політику. По-друге, тому що вважаю, що моє завдання більш важливе - підготувати майбутніх політиків. Це важливіше ,на мою думку, ніж бути ще одним дилетантом. Те саме стосується бізнесу. Очевидно, я міг піти в бізнес, але зупинився на НаУКМА. Про це я вже декілька разів говорив в інтерв’ю. Основна моя спонука у тому, що я зрозумів: Україні потрібні високоосвічені люди, які знають світ для того, щоб світ про них скоро дізнався. |
|
|
Виталина Короткина
18.04.2008
|
|
|
Вячеслав Степанович,
сейчас во многих зарубежных университетах организовывают технопарки, где профессора и студенты организовывают свои предприятия, продуцируя инновации для коммерческих компаний. Как Вы думаете, может ли украинская образовательная система организовать такие технопарки? И есть ли такие планы у НаУКМА? Потому что, как мне кажется, на такие услуги будет спрос со стороны не только украинских компаний.
Спасибо.
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Технопарки досить тяжко організувати в НаУКМА , але ми співпрацюватимемо з бізнесом в тих площинах, в яких ми можемо безперечно діяти. Ми це будемо робити і плани такі є, але технопарки відносяться до іншого типу університетів, ніж наш.
|
|
|
Маринка
18.04.2008
|
|
|
Як Ви вважаєте, В'ячеславе Степановичу, випускники Академії мають якісь переваги на ринку праці? Чи є вони кращими за інших випускників?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Чи мають випускники КМА переваги? Можна говорити що завгодно, але є опитування роботодавців,згідно з якими НаУКМА завжди входить принаймні в трійку найбажаніших для роботодавців університетів. Тобто очевидно, що випускники НаУКМА затребувані.
Чи мають випускники КМА переваги? Можна говорити що завгодно, але є опитування роботодавців,згідно з якими НаУКМА завжди входить принаймні в трійку найбажаніших для роботодавців університетів. Тобто очевидно, що випускники НаУКМА затребувані.
Виникає питання – чому? Тому що сам процес навчання в Академії (ми так закладали з самого початку) спрямований на розвиток особистості. Можна навчити і козу читати або принаймні дивитись телевізор, але бути особистістю вона не зможе. Зараз люди перестають навіть читати, і таких навчених кіз, що можуть "дерти" тексти з комп’ютерів і телевізорів дуже багато. А створити умови для розвитку індивідуальності важко - тому наші випускники високо цінуються на ринку праці.
Щодо самовпевненості та амбіційності випускників НаУКМА, то коли як не в молодості бути такими?! Хто в молодості неамбіційний, той ніколи ніким не стане. Тому, як говорить автор питання, не всі роботодавці хочуть бачити випускників Академії у своїх компаніях. І це нормально. Є роботодавці, які розуміють що таке амбіційна людина, яка хоче розвиватись; а є такі, що хочуть тільки тих, хто слухняно виконує завдання. І конкурентна перевага говорить про те, які позиції займають наші випускники.
Питання про те, що деякі компанії набирають студентів вже після другого року навчання: з одного боку ми не дуже радіємо з цього, тому що у людини час для навчання - це студентські роки. Але з іншої сторони, це дає свої переваги студентам, тому що вони набувають практичних знань, вони як люди формуються. Особливо це позитивно, коли студенти працюють за спеціальністю. І якщо людина знаходить час і працювати, і вчитися, то будь-яка робота принесе користь. Щодо того, що навантаження дуже велике - це безперечно, але є така англійська приказка: якщо хочеш, щоб якесь завдання було виконано - доручи завдання зайнятій людині. Тому я ставлюся із змішаними почуттями до того, що студенти працюють, але перешкоди ніколи цьому не робив. |
|
|
Евгений Л.
18.04.2008
|
|
|
Пане В'ячеславе, доброго дня! Працюю зараз в компанії у відділі персоналу, займаюсь розвитком молодих талантів і постійно знаходимось в пошуку саме тієї молоді, яка би мала всі ті якості, про які мріє кожний працедавець.
Але з Вашої точки зору, який має бути найефективніший зв'язок бізнес-молодь для залучення найкращих студентів вищих навчальних закладів?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Справа в тому, що освіта - це теж є бізнес, але відмінність цих двох видів бізнесу дуже істотна. Освіта ніколи не може бути прибутковою - вона нарощує інтелект, потенціал, що між іншим, вимірюється грошима і, навіть дуже великими. Але усвідомлення та результати цього підходу будуть відомі років через 20, коли випускники ВНЗ стають реальними гравцями великого бізнесу. Між іншими, в НаУКМА це вже стає реальністю, при чому це не стосується бізнес-школи, тому що бізнес-школа - дещо окрема структура. Справа у тому, що сьогодні є досить багато випускників, які серйозно зайшли в бізнес. Це компанії Dragon Capital, Райз, та ін.
Якщо говорити про зв’язок освіти і бізнесу, то він полягає в наступному: у бізнесі приходить усвідомлення важливості освіти, і не тільки тому що він чи вона закінчили університет і як член асоціації вирішують підтримати свою альмаматер. Це приходить ще у іншій площині, коли люди усвідомлюють, що без освічених працівників їх бізнес не буде процвітати. Тому вони починають діяти в зворотному напрямку, підтримуючи й іноді коригуючи діяльність університету в тих межах, в яких університети хочуть і можуть це дозволити.
|
|
|
PhD
18.04.2008
|
|
|
В’ячеславе Степановичу, доброго дня.
Що Ви можете сказати щодо майбутього, перспектив розвитку та можливості інтеграції поняття PhD із нашими кандидатами та докторами наук? Чи є на сьогоднішній день різниця між PhD та вищенаведеними категоріями науковців?
Дуже дякую за відповідь!
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Про необхідність впровадження PhD в Києво-Могилянській Академії було заявлено ще в 1992 році. Тоді це виглядало дуже дивним, тому що ще не було навіть магістрів. Але в концепції універтитету було сказано, що ми створимо трирівневу систему освіти - бакалавр, магістр та PhD.
Тоді це здавалось дуже віддаленим, і не раз виникало питання, що робити з кандидатами. Прибалти вирішили це питання - вони приєднали їх до PhD і почали готувати вже високоякісних PhD спеціалістів.
На жаль, у нас цей процес йде тяжко. І лише цього року як експеримент починаються окремі програми з PhD. Я думаю, що це дійсно важливо. Згадаймо, що перші магістерські програми розпочалися теж в НаУКМА, а сьогодні вже ні в кого не виникає сумнівів щодо важливості такої програми.
Щодо різниці між PhD та кандидатами наук, то це залежить: є кандидатські дисертації, які втричі вище ніж PhD за кордоном; а є наші докторські роботи, які нижчі за магістерські. Це залежить від багатьох чинників, тому що якщо захищаються «казнокрадущіє і власть імущіє», то рівень їхніх дисертацій зрозумілий. Інколи вони не мають можливості навіть прочитати її, тому що вони їх не пишуть. НА програмах PhD це буде неможливо - там потрібно вчитись.
|
|
|
щодо Вакарчука
18.04.2008
|
|
|
Як Ви оцінюєте потенціал та перспективи зміни освітньої системи з точки зору нової людини на посту міністра освіти (багато людей вважають пана Вакарчука перспективним міністром та очікують від нього великих змін). Чи поділяєте Ви такі думки?
В'ячеслав Степанович Брюховецький:
Я дуже позитивно ставлюся до В. Вакарчука і вважаю, що це один з найкращих ректорів в Україні. Хоча діяльність міністра відрізняється від діяльності ректора, я сподіваюсь, що Іван Олександрович реалізує деякі свої ідеї, які і мені доводилось обговорювати. На мою думку, якщо уряд буде працювати, то Вакарчук багато зробить.
|
|
|
