Хочу провести невеличку паралель і з Україною. У нас є всі шанси створити таке ж середовище, яке буде приваблювати до себе талановитих людей. У нас є чудове толерантне суспільство, здатне сприймати нестандартні умови, у нас є маса науковців (частина з них закордоном, але якщо задатися метою і створити кращі умови - вони готові з вадістю повернутися), у нас є хороша освітня та наукова база...

Для прикладу - розглянемо Харків (мікрорівень порівняно із державою) - коли це місто було столицею - там був просто неоціненний науковий потенціал, була інфраструктура для залучення та розвитку талановитих людей, відповідно був притік фінансових інвестицій...зараз у нас є Київ - як місто-магніти він трохи слабший, ніж колись був Харків, та все ж...нічого немає неможливого, поетнціал є, ресурси можна знайти, залишилося бажання. Але мені видається, що поглянувши на досвід Сінгапуру - бажання виникне миттю, а поглянувши на результати реформ Лі Куан Ю стане зрозуміло, що фраза "Таке зробити неможливо" - абсурдна

Щодо об'єктивної оцінки рівня освіченості та інтелектуальності українців доволі важко говорити. Однак мені видається, що як один із показників рівня інтелектуальності нашого суспільства можна вважати кількість зареєстрованих патентів та винаходів в Україні або ж українцями закордоном.

До речі - нещодавно було проведено дослідження американцем Річардом Флорідою і за його оцінками наша держава посідає 19місце в світі за рівнем талановитості та освіченості населення.

Спробую відповісти на останнє запитання - щодо демографічної кризи та браку кадрів. Браку не буде - просто буде шалена хвиля іміграція населення з азійських країн, Латинської Америки. Всі ці люди будуть готові працювати день та ніч і отримувати з.п, за яку українці не будуть погоджуватися працювати. Відповідно буде виникати живий конкурентний ринок робочої сили, де перемагати буде або найбільш дешевий, або найбільш якісний. У нас залишиться варіант найбільш якісного, а для цього першочерговим буде рівень освіти та інтелекту. Залишилось чекати...

Інтелект то наш спочатку посунеться, прийде дешева робоча сила. Однак рано чи пізно виникне відчуття, що ми робимо щось не те, що ВВП на душу населення чомусь маленьке, люди виїжджають закордон...саме тоді стане ясно, що завдяки дешевій робочій силі з Азії якісно конкурувати на світових ринках неможливо. А що ж робити? Повертати інтелектуальний потенціал, залучати новий. Як то кажуть - біда навчить. Треба щоб стало ну дууже погано і лише після цього ми усвідомимо, що все-таки робити щось треба - розумні талановиті люди так просто не повернуться. Їм треба особливе запрошення, особливі умови, особливий психологічний клімат

Певною мірою погоджуюсь, але - як варіант:

ми робимо нашу економіку прозорою, робимо експортні галузі (металургію, хімію...) не такими енергозатратними, організовуємо прозору приватизацію ряду стратегічних підприємств...таким чином залучаємо значні кошти.

В результаті створюємо середовище, не лише фінансове, а й культурно-ментальне, яке буде приваблювати талановитих людей до актвиної діяльності. І вони, в свою чергу, забезпечують подальший розвиток уже не ресурсо, а інтелектуально зорієнтованої економіки України

Ну просто навіть немає, що заперечити!!!Клас!! Тільки невеличка ремарка - мені видається, що натяки на позитив у нас повинні бути - просто треба згадати як будувалася економіка та "робився бізнес" ще декілька років тому - відкат за відкатом, прийшли короткопідстрижені хлопці і договір все ж вирішено підписати, у газеті щось не те надрукували - випадково автор зник...Можливо це моя суб'єктивна думка, але здається - поступ є, і доволі значний. Просто всьому свій час. Звичайно, хотілося б, щоб цей час наступив якомога швидше, але тут питання ще за психологією та ментальністю українців - це ж саме нашій нації притаманно сидіти та думати, чому все так погано, і лише один зі 100, тих, хто думає, рано чи пізно почне щось робити. Будемо вірити, що скоро цей 1 зі 100 переросте хоча б в 33 зі 100. Головне, що є передумови, бажання та відчуття того, що все-таки проблеми існують - це вже початок, хоча ще не півсправи!

Але збільшити шанси на виживання вона зможе...Яким чином? Завдяки нашому сайту!

Вы явно выглядите "не фанатом" Украины и ее развития. Но думаю, что и в Сингапуре было достаточно скептиков по поводу его развития в тот момент. И я почти уверена, даже имея определенный план, ты не знаешь, куда он тебя в конце концов приведет. И как лягут карты.

В Украине - есть много хорошего, о чем Вы забываете - природа, особенные люди, история, территория. Понятно, что мы не можем разделять радости и видеть, что творится в тех кругах, где по идее должно разрабатываться это само развитие Украины. Но я верю в то, что это синусоиды и мы сейчас не на самом пике - однозначно. Сменится поколение, очень надеюсь, что жизненноважные посты будут занимать достойные люди, и Сингапур не будет таким уж далеким и недосягаемым.

А смысла жить и не радоваться - я не вижу. Все течет все меняется! Успехов!

Я з Вами погоджуюсь, єдине, що можна додати - лідер у кризовій ситуації (а саме таким я вважаю теперішній стан речей в Україні) повинен бути більш авторитарним, забути про демократію та врахування інтересів всіх навколо. Просто треба обрати план дій та згідно з ним діяти!

Романе, дуже цікаві думки, однак чи не могли б Ви трішки пояснити, чим дял Вас є політичний прорив? У мене виникають певні сумніви, чи дійсно він є настільки життєвонеобхідним для економічного прориву.

Буду вдячний за роз'яснення Вашого коментаря.

Щодо законодавства - згоден, а от питання з макроекономічною ситуацією - сумнівне. Мені видається, що її так просто покращити дуже важко. Лише після того, як почне розвиватися бізнес, почне покращуватися макрорівень. Первісним є бізнес.

"повинні підтримувати політичні структури" - погоджуюсь!!!

Але формувати все це має бізнес, саме компанії повинні бути "інструментарієм" у руках уряду, Центробанку та інших установ.

Візьмемо для прикладу інфляційні процеси, які сьогодні мають місце в Україні - одним із основних важелів стримування інфляції уряд вважає домовленості (їх уже навіть досягнуто) із найбільшими гравцями ринку роздрібної торгівлі щодо лімітування рівнів націнки, адже саме ріст цін в результаті націнов починає розкручувати "інфляційну спіраль".

Платіжний баланс - справа КБ, але ж цей баланс формується із грошових потоків із експортних та імпортних операцій, які знову ж таки забезпечуються українськими компаніями.

Розвиток інфраструктури - чи зможе уряд створити дійсно якісно розвинену інфраструктуру? - У мене є припущення, що зможе, однак за умови плідного діалогу та співпраці із бізнесом.

Звичайно, за контроль величини грошової маси відповідальність несе Уряд та НБУ, однак існують ще й інші шляхи подолання даного прояву інфляції. Всім економістам відомий закон: МV=PQ. Маса грошей, помножена на швидкість їх обертання в економіці повинна бути рівна добутку кількості товарів, що продаються та їх цін. Тобто - якщо зростає грошова маса, і Уряд нічого не робить, щоб змінити цю ситуацію, бізнес у свою чергу може або збільшувати ціни, або збільшувати кількість товарів в о бігу. Ще один варіант - збільшити швидкість обертання грошей, а це те саме, що ділова активність, яка, знову ж таки, забезпечується БІЗНЕСОМ!

І невже все у руках лише уряду та держави?

Окрім грошової маси є ще й ділова активність, рівень цін, який встановлює ринкове середовище, кількість товарів на ринку. Все це визначає величину інфляції... Ну а щодо мита на експортно/імпортні товари, то тут не все так просто. Є рівень внутрішнього виробництва, який контролювати важко. Ще один факт - інфляція, це коли попит перевищує пропозицію, з атакої ситуації мені видається нелогічним стримування товаропотоку, його навпаки потрібно стимулювати всіма можливими методами.

Макрополітика - це регулювання державою.

А от інструментом є бізнес, адже він забезпечує активність, обіг грошей, випущену продукцію, формує попит та пропозицію.

Романе, скажу Вам чесно - нутром відчуваю, що Ви не повністю погоджуєтесь, однак, мабуть просто у Вас не вистарчає аргументів, щоб мене переконати Якщо серйозно, то Ваші думки також є вірними, а весь наш дискут стосувався лише нюансів, базис же у нас є ідентичним. А взагалі - приємно, що є у нашій державі люди, які готові та висловлюють свої думки з такої серйозної теми як макрополітика і наводять чіткі аргументи щодо вірності власної точки зору! Дякую за дискусії!