Практика успішно функціонуючих підприємств, переважно з часткою іноземного капіталу, показує, що більш довгостроковий успіх мають компанії, які не зневажають питання стратегічного фінансового менеджменту. На перший погляд, усе виглядає відносно просто. Зазвичай людина, яка влаштовується на менеджерську посаду в такому підприємстві, отримує три необхідні для своєї роботи ресурси: персональне робоче місце, персональний комп'ютер і бюджет. Якщо перших два ресурси є предметами чисто інвентарного характеру, задоволення яких відбувається за допомогою ринкової пропозиції, то останній ресурс, будучи продуктом організованого фінансового менеджменту компанії, на ринку в готовому вигляді не купиш. Навіть скориставшись послугами фінансових консультантів або виробників фінансового програмного забезпечення, ми найчастіше отримуємо продукт, який вимагає довгого періоду налаштування й адаптації на етапі впровадження, а потім при виникненні чергової позаштатної ситуації. Зважаючи на те, що вітчизняному ринку властива постійна зміна умов функціонування (змінюється податкове і юридичне середовище), варто констатувати факт про недостатню гнучкість готових продуктів автоматизації фінансового планування і прогнозування.
Внаслідок цього, фінансові менеджери компанії повинні самостійно впроваджувати принципи фінансового планування і прогнозування. У зв'язку з цим хочеться викласти в статті деякі основні принципи фінансового планування і складання бюджетів.
Крок перший: знати, де ми знаходимося
У популярній книжці Тоні Скоуна «Управлінський облік» викладена фінансова версія одного популярного англійського анекдоту.
Два директори деякої фірми у Великобританії вирішили політати на повітряній кулі. Повітряним потоком їх віднесло досить далеко від міста. Коли ж надвечір куля почала опускатися над одинокою фермою, у сільській місцевості, директори почали кликати господаря ферми, щоб довідатися, де вони знаходяться.
Із ферми вийшла людина в піжамі і нічному ковпаку, яка виявилася господарем. На питання директорів: «Де ми знаходимося?», людина відповіла: «Ви знаходитеся на висоті 58 футів і 4 дюйми над моєю фермою».
Поривом вітру повітряна куля полетіла далі, і один із директорів зауважив: «На наше нещастя, господарем ферми виявився дипломований бухгалтер, тому що він дав нам абсолютно точну і абсолютно непотрібну відповідь». Але історія на цьому не закінчується. Господар ферми, який дійсно був дипломованим бухгалтером, на питання дружини, з ким він зараз надворі розмовляв, відповів: «Це були двоє директорів, дуже гонорових, надутих, і зовсім не знали, де знаходяться та куди рухаються».
Мораль цієї історії полягає в тому, що тільки бухгалтерська служба підприємства може дати точну відповідь, де зараз знаходиться компанія. Без цього неможливо визначити власний напрямок руху. Але навіть бухгалтерія, у функції якої входить, насамперед, бухгалтерське відображення минулих подій, не може дати відповіді, куди буде рухатися підприємство, і як буде розвиватися його операційна діяльність.
Практика ведення бухгалтерського обліку на багатьох вітчизняних підприємствах, особливо невеликого масштабу, переконливо демонструє, що в частині з них фінансова звітність не цілком відображає дійсний стан підприємства, особливо це стосується операційної діяльності. Оскільки для складання фінансового плану необхідна реальна фінансова звітність минулих періодів, то перед тим як починати займатися фінансовим плануванням і прогнозуванням, варто упорядкувати фінансову звітність відповідно до загальноприйнятих стандартів. Тільки після цього можна робити наступний крок.
Крок другий: одному маркетологу відомо
Якщо бухгалтер може дати відповідь на питання, де ми зараз знаходимося, то відповідь на питання, куди ми рухаємося разом з компанією, може дати тільки маркетолог фірми. У його компетенції входять вивчення поточної ситуації на ринку і дослідження прогнозів майбутнього стану продажів фірми. Розглянемо кілька практичних питань, що стосуються отримання даної інформації.
Коли необхідно мати готовий прогноз? Відповідь проста. Якщо ваш фінансовий план починається з 1 січня наступного року, то для того, щоб мати досить часу на його складання, прогнози продажів фірми необхідно мати не пізніше середини вересня поточного року. Справа у тому, що значну частину часу, який потрібен для складання такого плану, буде витрачено на узгодження потреб різних підрозділів вашої фірми.
Варто враховувати також час, необхідний для розгляду даного плану топ-менеджментом, і можливо наглядовою радою. У випадку необхідності доопрацювання такого плану варто передбачити додатковий запас часу. У будь-якому випадку, для успішного впровадження фінансового плану з початку наступного фінансового року він повинен бути прийнятим і затвердженим не пізніше другої половини грудня поточного року. Отже, готовий фінансовий план виноситься на затвердження топ-менеджменту не пізніше кінця листопада.
Ще одне важливе питання полягає в тому, як повинен виглядати прогноз продажів фірми? Загальноприйнятою помилкою в цій області є формування єдиноможливого результату подій щодо продажів. У цьому випадку, часто буває, що фірма націлюється на досягнення встановленого єдиноможливого прогнозу, а коли його досягти не вдається, то менеджери фірми починають розчаровуватися в самому процесі планування. Деякі з них говорять: «Яка користь здійснювати планування, якщо прогноз продажів, закладений у плані, не збувається?». Відповідь знову ж проста. Прогноз ніколи не збудеться, якщо він заданий одним числом. Це власне і не є прогноз взагалі. Помилка є в нерозумінні сутності прогнозування, а не в процесі фінансового планування.
Більш повною, і як наслідок, методологічно правильною варто вважати ситуацію, коли прогноз містить значення, що виникають у випадку оптимістичного, песимістичного і найбільш ймовірного результату подій. Важливим атрибутом такого прогнозу є наявність ймовірностей кожного з можливих результатів (мал. 1).
Мал.1.Графічна модель прогнозу обсягу продажів фірми з обліком оптимістичного, песимістичного і найбільш ймовірного результату подій.
Як видно на згаданій вище графічній моделі, у процесі розробки прогнозу обсягів продажів фірми розглядався оптимістичний варіант результату подій, що передбачав 15% приріст обсягу продажів компанії в плановому році. Ймовірність такого результату подій оцінювалася величиною позначеної на моделі PMax. Крім того, прогноз містить варіант найбільш ймовірного результату подій, що передбачає 5% зростання обсягу продажів з ймовірністю PExpect. Також у прогнозі закладена ймовірність відтворення продажів базового року і песимістичний варіант, що передбачає 5% падіння рівня продажів фірми в порівнянні з базовим роком. Ймовірний результат такої події позначений PMin.
Зовсім не обов'язково, що певний варіант із заздалегідь передбачених у прогнозі дійсно відбудеться. Більш ймовірним є розвиток подій, відміний від кожного з передбачених варіантів. На графічній моделі показаний нібито дійсний результат подій, відмінний від передбачених варіантів результату. Він показує, що в дійсності відбулося збільшення обсягів продажів компанії на 7,35% і, незважаючи на ймовірність PReal, яка ймовірно відповідала такому результату подій, саме даний сценарій розвитку відбувся в дійсності.
Позитивною стороною такої моделі прогнозу варто вважати можливість уже попереднього моніторингу ймовірно дійсного варіанта подій, а також можливість визначити поточну дійсну позицію фірми щодо раніше зроблених прогнозів і використання гнучкого планування з урахуванням реального розвитку ситуації.
У процесі фінансового прогнозування варто врахувати також ряд важливих правил, суть яких викладена нижче:
1. Прогнози розробляються окремо для кожної товарної групи, якою займається компанія, оскільки умови росту продажів різних брендів компанії можуть істотно відрізнятися.
2. Прогнози варто розробляти не тільки окремо для кожного бренду фірми, але й окремо для кожного ринку чи його сегмента, де здійснюється продаж даного продукту. Різні ринки диктують різні умови продуктам фірми.
3. Необхідно враховувати умови реалізації продуктів на кожному окремому ринку, наявність і рівень розвитку дилерської мережі, акції по просуванню товару, рекламні компанії і т.п.
4. Важливим моментом є облік впливу інфляційної складової на ціну продукту, оскільки, у випадку різного інфляційного впливу на структуру витрат фірми і на ціни готової продукції, у структуру фінансового плану фірми варто внести необхідні коригувальні розрахунки.
5. Прогнози розробляються окремо для кожного ринку і бренду, а потім сумуються. Отриманий результат варто порівняти з окремо розробленим сукупним прогнозом розвитку обсягу продажів фірми в цілому. На його підставі будуть визначені остаточні цифри прогнозованого обсягу продажів, які будуть закладені у фінансовий план.
Крок третій: тільки команді під силу
Отже, нами нарешті отримані довгоочікувані прогнозовані величини приросту обсягу продажів. Ми із захопленням взялися за складання фінансового плану підприємства... і зрозуміли, що ця задача нам одним не під силу. Настав час організовувати комітет з фінансового планування. Такий комітет повинен складатися не лише з представників планово-фінансових служб підприємства, але й з представників всіх інших підрозділів та служб. Саме вони найбільш досконало знають витрати і доходи власних відділів і служб.
Значна частина відведеного на складання фінансового плану часу буде витрачена саме на процеси формальних і неформальних комунікацій між представниками різних підрозділів фірми з метою погодити власні внутрішні витрати.
Окремо відзначимо важливість витрат, пов'язаних з веденням фірмою маркетингової діяльності. Саме бюджет маркетингових заходів повинен містити закладені в нього попередньо необхідні фінансові витрати, пов'язані з прогнозуванням операційної активності фірми на наступний рік. От чому представники маркетингових служб підприємства є ординарними учасниками комітету з фінансового планування на підприємстві.
Необхідно відзначити, що фінансовий план підприємства є документом, за складання якого варто нести колегіальну, а не особисту відповідальність.
Крок четвертий: куди іде прибуток
Більшість вітчизняних підприємств, які в силу різних обставин не займаються фінансовим плануванням, здійснюють власну операційну діяльність, не піклуючись про джерела додаткового фінансування. Для таких підприємств характерна зневага веденням повного комплексу фінансового обліку, і віддається перевага в процесі управління фірмою єдиному фінансовому індикатору, яким є залишком коштів на розрахунковому рахунку підприємства. Менеджмент таких компаній зазвичай зсилається на загальний стан невизначеності на ринку як на найголовнішу перешкоду плануванню.
Насправді джерелом додаткового фінансування таких підприємств є приріст грошового потоку, пов'язаний з операційною діяльністю фірми. З погляду джерел залучення таких засобів, ресурсами даного грошового потоку виступають насамперед нерозподілений прибуток підприємства, збільшення нарахувань і кредиторської заборгованості. Дані джерела називаються «автоматичним» фінансуванням, тому що вони існують відносно незалежно, і створюється враження, що вони реагують автоматично на зміну загального обсягу продажів фірми.
Виникає питання, як взагалі реагують різні елементи активів, пасивів і звіту про фінансові результати на зміну обсягу продажів. За своїм типом поводження в залежності від зміни продажів різні облікові регістри можуть класифікуватися наступним чином.
Статті пропорційної реакції. Сутність поводження цих елементів балансу і звіту про фінансові результати полягає в їхній пропорційній зміні відповідно до зміни обсягу продажів фірми. Частина елементів «автоматичного» фінансування відноситься саме до елементів цього типу. Зокрема, нарахування і кредиторська заборгованість. Серед елементів звіту про фінансові результати найбільш типовим представником цієї групи є прямі матеріальні витрати, які найчастіше реагують саме в такий спосіб.
Перехідні статті. Сутність поводження цих статей полягає в тому, що при зміні рівня продажів фірми величина даних елементів продовжує залишатися незмінною і ніяк не реагує на підвищення ділової активності. Типовим представником такої реакції являються ті елементи фіксованих активів, що не повністю завантажені і не вимагають розширення при збільшенні рівня ділової активності. Іншими словами, поточне збільшення рівня продажів (ділової активності) фірми знаходиться в рамках релевантного рівня даних елементів.
Статті фіксованого приросту. Для даних статей особливо характерним елементом поводження є властивість приросту на фіксовану величину незалежно від відсотка приросту обсягу продажів. Типовим представником елементів цього типу є ті ж основні фонди, у випадку якщо подальше збільшення продажів вимагає їхнього додаткового придбання. Вартість залучених елементів основних фондів і буде складати величину приросту для даного облікового регістра, а рівень фіксованих витрат підприємства зміниться до нового релевантного значення. Надалі, до виникнення нової необхідності залучення деяких елементів основних фондів даний обліковий регістр буде враховуватися у фінансовому плануванні як перехідна статтю.
Статті зі складною моделлю поводження. Ці елементи облікових регістрів відрізняються від попередніх насамперед тим, що їхня залежність від зміни рівня продажів фірми може описуватися на підставі складної, часто нелінійної залежності. Природа і характер їх реакції настільки різнобічні, що при побудові моделі їхньої реакції на зміну обсягів продажів часто використовуються многочленні, степеневі та інші екзотичні математичні функції. Встановлення таких функцій особливо характерне для німецької школи планування і контролінгу. Прикладом такої статті можна вважати дебіторську заборгованість у випадку, коли компанія планує збільшити обсяг продажів у кредит. У цьому випадку передбачається збільшення частини безнадійної дебіторської заборгованості, а отже, чиста реалізаційна вартість такої заборгованості не буде реагувати пропорційно обсягу продажів.
Розглянемо формування фінансового плану на прикладі умовної корпорації Any Corporation, Inc. Фінансова звітність, що слугувала базою складання фінансового плану, а також початковий, проміжний і остаточний варіант фінансового плану даної компанії приведені вище (табл.1 і 2). Структура елементів (рядків) першої таблиці відповідає простій структурі звіту про фінансові результати, у той час як структура відповідних елементів іншої таблиці відповідає балансу підприємства.
Спочатку розглянемо перший етап процесу формування прогнозованого звіту про фінансові результати.
У процесі його формування будемо вважати, що фінансова звітність компанії Any Corporation, Inc. правильно відображає дійсний стан справ на підприємстві. Ще однією передумовою варто вважати можливість досягнення компанією в майбутньому плановому році приросту обсягу продажів +5%. Як базовий варіант візьмемо фінансові результати компанії за базовий рік. Вони наводяться в колонці 3 таблиці 1. На підставі базового варіанта розраховують перше наближення планових значень фінансових показників (табл.1, кол.5). Для їхнього розрахунку насамперед варто прийняти передумови щодо поводження кожної статті звіту про фінансові результати.
В якості таких передумов, будемо вважати, що прямі матеріальні витрати реагують пропорційно на зміну рівня ділової активності фірми. У цьому випадку дані витрати повинні зрости пропорційно на +5%, що і зазначено в стовпчику базиса прогнозу (табл.1, кіл.4, стор 2).
Отже, прогнозований варіант продажів фірми (табл. 1, кол. 5), складе:
5500,000х1,05=5775,000 тис.дол.,
а матеріальні витрати (табл. 1, кол. 5, стор 2):
3650,000х1,05=3832,000 тис.дол.
Зовсім іншу природу поводження буде демонструвати амортизація фірми, що являє собою типову статтю приросту. Виходячи з умови, що для успішного забезпечення збільшення обсягу виробництва нам необхідне залучення додаткових фондів у сумі 450,000 і що середня норма амортизації складає 30%, можемо обчислити плановану вартість основних фондів (табл. 2, кол. 5, стор.6):
1851,000+450,000=2301,000 тис.дол.,
величину прогнозованих амортизаційних відрахувань (табл. 1, кол. 5, стор.3):
2301,000*0,30=690,300 тис.дол.
і приріст амортизаційних відрахувань (табл. 1, кол. 4, стор.3):
690,300-555,300=+135,000 тис.дол.
Виходячи з передумов незмінності адміністративних витрат і пропорційності збутових і маркетингових витрат, розрахуємо відповідно їхні планові величини аналогічним чином. Крім того, будемо вважати, що компанія виплачує 30% податок на прибуток і застосовує політику виділення фіксованої частини чистого прибутку для виплат дивідендів у розмірі 25%.
Результатом проведених обчислень є розрахований попередній варіант прогнозованого звіту (табл. 1, кол. 5). Найважливішим показником даного звіту буде прогнозований нерозподілений прибуток підприємства (табл. 1, кол. 5, стор.14), що кореспондується зі зміною нерозподіленого прибутку в попередній позиції прогнозу пасивів балансу (табл. 2, кол. 4, стор.18), так що прогнозована її величина (табл. 2, кол. 5, стор.18) складе відповідне збільшення базового варіанта:
654,000+147,971=801,971 тис.дол.
Таким чином, нерозподілений прибуток «іде» у джерела формування засобів на підприємстві.
Тепер перейдемо до формування попереднього варіанту прогнозу активів балансу. При цьому використовуємо ті ж самі методологічні принципи, що і при формуванні прогнозу фінансових результатів.
Для спрощення наших прикладних розрахунків будемо вважати кошти, дебіторську заборгованість і запаси фірми пропорційними обліковим регістрам. Відзначимо, що в реальному житті для підтримки необхідного рівня ліквідності підприємство повинне розглядати саме можливість їхньої пропорційної зміни. Для нашої моделі прогнозований необхідний залишок коштів складе (табл. 2, кол. 5, стор.1):
12,500х1,05=13,125 тис.дол.,
дебіторська заборгованість (табл. 2, кол. 5, стор.2):
233,300х1,05=244,965 тис.дол.,
а величина запасів (табл. 2, кол. 4, стор.3):
578,200х1,05=607,110 тис.дол.
З огляду на вже раніше спрогнозовану величину основних фондів у розмірі 2301,000 тис.дол. і припускаючи залишити незмінними величину довгострокових активів, обчислимо прогнозовану величину активів підприємства. Відповідно до попереднього варіанту прогнозу, вона складе 4491,200 тис.дол. (табл. 2, кол. 5, стор.8).
Таким чином, для забезпечення 5% приросту обсягу продажів компанії необхідно забезпечити приріст активів (табл. 2, кол. 5, стор.21) на рівні:
4491,200-4000,000=+491,200 тис.дол.
Частина засобів, необхідних для забезпечення приросту активів, компанія знайде в результаті «автоматичного» фінансування за рахунок деяких облікових регістрів у пасиві. Так, кредиторська заборгованість і нарахування, будучи статтями автоматичної реакції, теж зростуть, забезпечивши нам частину додаткового фінансування. Наприклад, кредиторська заборгованість (табл. 2, кол. 5, стор.9) складе:
78,700х1,05=82,635 тис.дол.,
а нарахування (табл. 2, кол. 5, стор.11):
177,300х1,05=186,165 тис.дол.
Крім того, не слід забувати про величину нерозподіленого прибутку, що принесе додаткове фінансування в обсязі 147,971 тис.дол.
Але всього цього внутрішнього фінансування у нашому прикладі все рівно недостатньо для забезпечення необхідного приросту активів. Для його забезпечення варто залучати зовнішні ресурси. Для цього нам необхідно знайти обсяг зовнішнього фінансування (табл. 2, кол. 5, стор.22) у розмірі:
4491,200-4160,771=+330,429 тис.дол.
У випадку, якщо підприємство не планує робити додаткові емісії власних цінних паперів, залишається зовсім «просте» рішення, сутність якого вкладена в назву наступного кроку.
Крок п'ятий: залишилося вмовити банкірів
Дійсно, банк може надати кредит підприємству в розмірі потрібних коштів, але для більшої наочності прикладу покажемо використання компанією відразу декількох джерел фінансування.
Уявімо, що фінансові менеджери компанії вирішили забезпечити засоби, яких бракує, в такий спосіб:
• 10% потрібного фінансування планується забезпечити шляхом випуску векселів, прибутковість яких приблизно буде складати 16%. Таким чином, обсяг додаткового фінансування за рахунок залучення векселів (табл. 2, кол. 6, стор.10) складе:
10%х330,429=33,043 тис.дол.
• 15% фінансування повинні принести банківські кредити, які планується отримати під 18%. Їхня сума (табл. 2, кол. 6, стор.13) складе:
15%х330,429=49,564 тис.дол.
• Ще 25% забезпечить емісія облігацій, теж під 16%. Сума їхнього емісійного доходу (табл. 2, кол. 6, стор. 14), складе:
25%х330,429=82,607 тис.дол.
Залишок потрібного фінансування передбачається заповнити завдяки додатковій емісії звичайних акцій, що при збереженні існуючої дивідендної політики призведе до зменшення дивідендів на одну акцію.
Таке залучення зовнішнього капіталу вимагає збільшення процентних платежів, додаткова величина яких (табл. 1, кол. 6, стор.9) складе:
16%х33,043+18%х49,564+16%х82,607=27,426 тис. дол.
Це призведе до додаткової економії на податкові на прибуток і зміну інших показників звіту про фінансові результати. Така зміна призведе до необхідності перераховувати прогноз фінансових результатів підприємства і нашому входженні в шосту фазу фінансового планування.
Крок шостий: «у попа був собака»
Перерахувавши наново прогноз фінансових результатів підприємства, ми тим самим створюємо його проміжний варіант (табл. 1, кол. 7). Збільшення вартості зовнішнього залученого капіталу на 27,426 тис. дол. призводить до економії податку на прибуток (табл. 1, кол. 6, стор.11) у розмірі 8,228 тис. дол. і до зменшення нерозподіленого прибутку (табл. 1, кол. 6, стор.14) на 14,398 тис. дол.
Таке зменшення нерозподіленого прибутку вимагає ревізії прогнозованих результатів у балансі, а отже нами розраховується проміжний варіант прогнозованого балансу (табл. 2, кол. 7). Новий прогноз балансових статей показує обсяг додатково необхідного фінансування, який дорівнює величині зменшення нерозподіленого прибутку (табл. 2, кол. 7, стор.22). Для його отримання фінансові менеджери фірми можуть задіяти уже визначені раніше джерела фінансування, зберігши їхню структуру і, можливо, вартість капіталу.
Таким чином, процес розрахунку варіантів прогнозованої звітності стає циклічним і зупиняється тоді, коли величина додатково необхідних фондів ставати менше порога суттєвості.
Так, при проведенні наступної ітерації фінансового прогнозу, ми отримуємо додаткову нестачу капіталу в обсязі 0,627 тис.дол. (табл. 2, кол. 9, стор.22).
Будемо вважати дану величину несуттєвою й останній створений нами варіант - остаточним.
* * * *
Звичайно, нами приведений лише найпростіший приклад фінансового плану підприємства. Реальні фінансові плани передбачають набагато більший обсяг робіт: прямі обчислення замість емпіричних залежностей, і враховують реальні умови залучення капіталу на ринку. Менеджери впроваджують більш складні варіанти дивідендної політики, розрахунку амортизаційних відрахувань, необхідної величини основних фондів, дебіторської заборгованості і запасів підприємства.
Сам процес фінансового планування може ускладнюватися необхідністю дотримання стратегії ключових фінансових показників: прибутковості активів і власного капіталу, ліквідності, оборотності і фінансового лівіреджу. Вартість позичкового капіталу, у залежності від його частки в сукупних пасивах, теж змінюється.
Але при цьому загальна «шестикрокова» концепція прогнозування фінансової звітності, скоріше усього, залишиться незмінною.
Михайло Колісник
31.10.07 09:00
до друку
