Втримайте жінок! Талановитих

Протягом останніх років розгорнулись активні суперечки навколо того, що Ліза Белкін з Нью-Йорк Таймс назвала «революцією покидань». У  Wall Street Journal, The New York Times, Time була написана маса статей та проведені дослідження про те, що дуже велика кількість високо освічених та ерудованих жінок рано чи пізно вирішують припинити свою кар’єру та лишають роботи. Теми цих досліджень зосереджені навколо причини, що призводять до такого явища. Чи причина у бажанні виховувати дітей без посередництва нянь? Чи, можливо, секрет пояснюється крахом жіночих амбіцій та неможливості їх реалізації у корпоративному світі?

Факти говорять самі за себе – огляд випускників 1981 року Стенфордського університету показує, що 57% випускниць–жінок покинули свою роботу; аналіз трьох випускних класів Гарвардської Бізнес-Школи показує, що лише 38% жінок працюють повний робочий день; дослідження випускників МВА показує, що одна із трьох жінок, які отримали ступінь МВА, не працює повний робочий день, тоді як у чоловіків цей показник становить 1 із 20.

На початку 2004, Center for Work-Life Policy створив спеціальний відділ, який протягом кількох років досліджував тему: «Прихований відтік розуму: жінки як неусвідомлені активи». Згодом три компанії, члени даного центру (Ernst & Young, Goldman Sachs and Lehman Brothers)  виділили кошти на а) дослідження факторів, які впливають на бажання висококваліфікованої жінки покинути роботу та б) дослідження факторів, які впливають на те, щоб  жінка знову повернулася в корпоративний світ. Методологія дослідження полягала у вивченні групи, до якої входило 2443 жінки. Дослідження зосереджувалось навколо двох вікових категорій -  41-55 та 28-40 років. Також було створено вибірку із 653 чоловіків для того, аби можна було порівняти результати.

Жінки покидають...
Близько 4 із 10 висококваліфікованих жінок (37%) стверджують, що покинули роботу добровільно на певному етапі кар’єрного розвитку. Серед жінок, які мають дітей, ця статистика зростає до 43%.

Серед інших факторів, що змушують жінок піти з роботи – потреба  догляду за старшими батьками чи іншими родичами (24%) та особисті проблеми зі здоров’ям (9%). Не дивно, що фактор догляду за старшими батьками чи іншими родичами найбільш суттєвий для жінок у віці 41-55 років. Ця вікова група часто називається «сендвіч» генерацією – вони знаходяться у віці між вихованням дітей та старінням батьків. Кожна третя жінка із цієї вікової категорії покидає роботу на певний період для догляду за родичами, а не за дітьми.

Серед факторів, які змушують жінку покинути роботу, є й такі, що «виштовхують» її з компанії. 17% жінок покидають роботу через незадоволеність та відсутність чіткої цілі. У більшості випадків недостатня кількість можливостей є серйознішою проблемою, ніж перепрацювання. Лише 6 % жінок покинули роботу через те, що вона вимагала надто багато.

У секторі бізнесу, згідно із дослідженнями, виштовхуючі фактори є важливішими, ніж, наприклад, у медицині чи вчительській діяльності. Але, звичайно, в повсякденному житті поєднуються і виштовхуючі фактори, і ті, що витягують з роботи. Якщо, наприклад, жінці набридли скляні стелі в офісі, то вона набагато активніше відреагує на витягуючий фактор сім’ї і покине роботу.
               
Необхідно зазначити, що, незважаючи на виштовхуючі та витягуючі фактори, лише невелика кількість жінок можуть покинути свою роботу. Більшість жінок змушені продовжувати працювати, поки їхні чоловіки не будуть заробляти достатньо для комфортного життя. 32% жінок заявили, що серед факторів, які дозволили їм покинути роботу, є те, що чоловік заробляє достатньо для фінансового благополуччя сім’ї.

Якщо ж говорити про висококваліфікованих чоловіків, то серед них лише 24% залишають роботу (без жодного розмежування мають вони дітей чи ні). Коли чоловіки покидають роботу, вони роблять це із різних причин. Догляд за дітьми чи старшими є менш важливим - лише 12% чоловіків ідуть з роботи через необхідність догляду, порівняно із 44% жінок. Але, на противагу цьому, чоловік може покинути роботу через навчання (25%) або початок власного бізнесу (12%).

5 основних причин, через які жінки роблять паузу в роботі:
1. Бажання приділити більше часу для сім’ї – 44%.
2. Здобування вищого професійного ступеня – 23%.
3. Робота не була цікавою та не приносила задоволення – 17%.
4. Переїзд – 17%.
5. Зміна кар’єри – 16%.

5 основних причин, через які чоловіки роблять паузу в роботі:
1. Зміна кар’єри – 29%.
2. Здобування вищого професійного ступеня – 25%.
3. Робота не була цікавою та не приносила задоволення – 24%.
4. Нецікава сфера діяльності – 18%.
5. Бажання приділити більше часу для сім’ї – 12%.

Вороття немає
Серед жінок, які покидають свою роботу, більшість планує рано чи пізно знов на неї повернутись, але навіть не уявляють наскільки важким та болісним буде цей процес. Дослідження показало, що 93% висококваліфікованих жінок, які покинули роботу, хочуть повернутись назад.

Багато з цих жінок мають фінансові підстави для повернення. Близько половини (46%) зазначили, що один з основних аргументів повернення на роботу - це бажання мати незалежне джерело доходів. Жінки зазначали про дискомфорт, викликаний фінансовою залежністю. Навіть в успішних шлюбах мало хто з них любить просити гроші в чоловіка. Відсутність можливості задовольняти власні екстравагантні вподобання без попереднього узгодження з чоловіком мало кому з жінок до вподоби. Також багато жінок, які в даний момент шукають можливості повернутись на роботу, зіштовхнулись із короткостроковими проблемами сімейних фінансів – 38% жінок зазначає, що прибутки сім’ї стали недостатніми для забезпечення нормального життя, а 24% кажуть про те, що прибутків чоловіка стало недостатньо для фінансової стабільності.

Однак фінансовий тиск пояснює не все. Багато жінок відчувають велику насолоду від обраних кар’єр та спеціальностей. 43% жінок зазначають, що насолода, яку вони отримують від своєї роботи, є однією із найважливіших причин повернення. Жінки часто розповідали про те, як робота дає рух їхньому життю, підвищує впевненість, самооцінку, надає статус та можливість бути частиною маленького соціуму. 

Найцікавішим, мабуть, є те, що 24% жінок, прагнуть повернутись до роботи через відчуття провини та боргу перед суспільством. Багато жінок, які не працюють, розказують, як їхнє проведення часу вдома змінило їхнє життя та цінності – вони почали захищати заболочені території, ходити до бібліотек, облаштовувати дитячі майданчики, вони хотіли залишатись потрібними та корисним для суспільства, щось робити важливе.
 
На жаль, лише 74% жінкам, які прагнуть повернутись на роботу, це вдається. Серед них лише 40% повертається на повний робочий день та за своєю спеціальністю. Висновок є очевидним – покинути роботу можна завжди і це є надзвичайно легко, але повернутись назад – це величезна розкіш.

Кара за відсутність
Зазвичай жінки вирішують покинути свою роботу на доволі короткий період – в середньому це 2,2 роки, а в секторі бізнесу цей показник ще менший – 1,2 роки. Однак навіть такі короткі зупинки тягнуть за собою серйозні фінансові наслідки. Дослідження показують, що жінки внаслідок зупинки на кар’єрній ниві, втрачають близько 18% своєї зарплати. В сфері бізнесу покарання є ще жорсткішими – втрата 28% колишніх заробітків. Чим довшим є перебування на відпочинку, тим серйознішими будуть фінансові втрати при поверненні. По всіх галузях, зробивши паузу на три або більше років, жінки втрачають близько 37% колишньої фінансової потужності.

Зменшення амбіцій
Дослідження показало, що майже половина чоловіків сприймають себе дуже амбітними, у той час коли лише третина жінок вважає про себе такими ж (показники підвищуються в бізнес-сферах, а також в юриспруденції та медицині – там 43% та 51% визначають себе надзвичайно амбітними). Лише 15% висококваліфікованих жінок (і 27% у бізнес-сфері) визначають «владну позицію» як важливе кар’єрне досягнення, але цей показник змінюється залежно від сфери діяльності.  

Набагато важливішими для жінок на роботі є: можливість асоціюватись із людьми, яких вони поважають (82%); свобода «бути собою» на роботі (79%); можливість мати гнучкий графік (64%). 61% жінок зазначають, що дуже важливим є можливість співпрацювати з іншими працівниками та відчувати себе частиною команди. Більшість жінок (56%) вірить, що дуже важливим для них є можливість щось дати суспільству через їхню роботу. 51% вважають «визнання зі сторони компанії» надзвичайно важливим.

Зворотній погляд на «відтік»
Спробуймо проаналізувати результати вище описаних досліджень та зрозуміти, що вони можуть нам дати. Якими ж будуть висновки із цього дослідження? Одне є зрозумілим точно – роботодавці можуть навіть не сумніватись, що переконання, ніби жінки – це «чоловіки у спідницях», у майбутньому призведе до появи проблем. І хочемо ми того чи ні, але висококваліфікованим та активним жінкам рано чи пізно буде необхідна пауза у своїй роботі. Найважчим у цій ситуації буде зберегти зв’язок, який в майбутньому допоможе їм знову успішно повернутись на роботу, а не залишитись серед невдах-кар’єристів. Отже, які можуть бути поради роботодавцям?

1. Створіть роботу із меншим навантаженням. Дослідження показало, що в секторі бізнесу, близько 89 % жінок вважають, що можливість працювати на понижених «темпах» є надзвичайно важливою. Якщо ж говорити про всі сектори діяльності, то тут цей показник 82 %.

Група компаній “Johnson&Johnson” звернули увагу, що такий механізм зменшення навантаження на жінок приносить чудові результати – підвищується продуктивність та відданість компанії. Дослідивши 12 менеджерів цієї групи компаній, які працювали неповний робочий день, було визначено, що рівень їхньої зацікавленості роботою є доволі високим.

2. Забезпечте гнучкість робочого дня. Деякі жінки не потребують скорочення годин праці. Все що їм треба – це гнучкість у питаннях коли, де і як вони виконують свою роботу. Навіть батьки, які наймають нянь чи залишають дітей  в школі або дитсадку, повинні мати можливість відвідати батьківські збори, медичні огляди,  певні зустрічі, пов’язані із дітьми. Люди, які доглядають за інвалідами чи старшими, також можуть мати багато вільного часу для роботи, але їм необхідно залишатись близько від дому. Дві третини (64%) працюючих жінок зазначили, що наявність гнучкого робочого дня є дуже важливим та зручним фактором.

3. Забезпечте гнучкість кар’єрного росту. Booz Allen Hamilton, консалтингова компанія в галузі менеджменту, усвідомила, що гнучкості потребує не лише робочий день чи тиждень, а й весь процес побудови кар’єри.
Протягом останніх кількох років Booz Allen започаткувала програму, суть якої полягає в гнучкості діяльності – вона дозволяє професіоналам урівноважити свою роботу та життя і разом з цим проводити роботу з клієнтами. Основою програми є прагнення «подрібнити» стандартні консалтингові проекти і визначити частини роботи, яка може бути виконана завдяки телекомунікаціям чи внаслідок жертвування якимись іншими завданнями.  Для виконання певного завдання чи проекту можна залучати або постійних працівників компанії, або ж працівників, які внаслідок укладання відповідного контракту можуть бути задіяні до праці, коли в цьому виникне потреба

4. Усуньте існуючі стереотипи. Близько 35% опитаних жінок розповіли про різні прояви організаційної культури в їхній компанії, які карають людей, що вирішили поєднати успішну роботу та особисте життя. 21% працівників, які користуються гнучкими робочими графіками заявляють, що у їхньому відділі існує правило, про яке не говорять – люди, які користуються гнучким розкладом та роботою, не зможуть досягти кар’єрного росту та процвітання. Більшою повагою користується поведінка, спрямована на мінімізацію принципу гнучкості. 19% жінок повідомляють про наявність різних бар’єрів на шляху до зменшення темпів роботи (це при тому, що офіційно в них є право користуватись таким графіком роботи). У середовищах, де гнучкі робочі розклади та умови неявно розцінюються як неправильні, багато жінок радше подадуть у відставку, ніж будуть просити про них.

Трансформація корпоративної культури є необхідною передумовою для успішного функціонування гнучких правил роботи.

5. Перестаньте спалювати мости. Лише 5% висококваліфікованих жінок, які прагнуть повернутись на роботу, готові повернутись в ту компанію, яку вони покинули. В секторі бізнесу цей відсоток взагалі рівний 0. Якщо колись і буде сигнал небезпеки для компаній, то це саме він.

Дослідження показали, що величезна кількість жінок, які покинули роботу, в момент зупинки кар’єрного процвітання почуваються так, наче їм приділили недостатньо поваги. Всі ці закиди адресовані в сторону роботодавців. Можна лише припускати та уявляти причину таких думок. Можливо, у деяких випадках ситуація завершилась доволі трагічно – жінка, яка прагнула досягти небаченої майстерності, у підсумку просто «пропускала м’ячі», що призводило до забивання «голів» компанії. Або ж роботодавець, злий через те, що надто багато «зіркових» жінок покинули його компанію, вирішив одну із них відпустити без бою.

6. Забезпечте місце для альтруїзму. Незважаючи на уявну прив’язаність до корпоративних принципів, деякі жінки не зацікавлені в поверненні до старої компанії, бо їхнє прагнення працювати в галузі, з якої вони починали, відійшло на задній план. Повернімося до групи опитаних, де респонденти розповідали про глибоке бажання щось принести суспільству після невеликої перерви на роботі. Мабуть, не буде дивним, що більшість (54%) жінок, які шукають можливість знову влаштуватись на роботу, хочуть змінити професію та сферу діяльності. І в більшості цих випадків, це жінки, які раніше працювали в корпоративній сфері і прагнули перейти до некомерційного сектору.

7. Виховуйте амбіційність. Якщо жінки хочуть активізувати свою роботу та загострити конкуренцію – незалежно, беруть вони офіційний тайм-аут чи ні – їхня амбіційність повинна залишатись живою. Такі компанії як American Express, GE, Goldman Sachs, Johnson&Johnson, Lehman Brothers і Time Warner сприяють створенню «співтовариств досвідчених дівчат», які розвивають спритність, зв’язки і впевненість. Вони з’єднують жінок із посередниками, які мають владу всередині компанії,  а також із зовнішніми бізнес-гравцями і це, в свою чергу, ефективно реалізується в надзвичайно важливих лобістських вміннях.

Взяти на озброєння тих, хто є
Сьогодні 58 % випускників ВНЗ – жінки. Близько половини всіх наукових та професійних ступенів належать жінками. За прогнозами, кількість жінок із науковим та професійним ступенем зросте на 16 % протягом наступних 10 років, в той час як кількість чоловіків з такими показниками збільшиться лише на 1,3%. Компанії починають все більше звертати увагу на ці прогнози. Melinda Wolfe, провідний спеціаліст Goldman Sachs, зазначає, що «найбільша частина талановитої робочої сили складається в основному із жінок.

Талант є, але основна проблема – створити умови, які допоможуть бізнесу використати його в довгостроковій перспективі. Аби отримати в своєму розпорядженні всі ці ресурси, компанії повинні зрозуміти складність нелінійності жіночої  кар’єри і бути готовими підтримати тих жінок, які вирішують спробувати альтернативні шляхи життя.

Матеріал підготовлений Різенком Олександром на основі: Off-Ramps and On-Ramps,Hewlett, Sylvia Ann, Luce, Carolyn Buck,
Harvard Business Review.